Влада розглядає варіант дистанційного навчання в школах з початку нового навчального року. До такого формату проведення уроків для дітей неоднозначно поставилася суспільство, відзначивши, що виникають певні труднощі.
Люди скаржаться на зниження рівня успішності дітей, а також відсутність необхідного технічного забезпечення.
Зокрема, мова йде про зниження рівня успішності дітей, а також відсутність необхідного технічного забезпечення. Про це APnews пише з посиланням на результати опитування соціологічної служби Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Так, з 3 по 9 липня 2020 року методом інтерв’ю «обличчям до обличчя» за місцем проживання було опитано 2022 респонденти у віці від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму і окупованих територій Донецької і Луганської областей.
Результати опитування показали, що найбільш суттєвими проблемами, з якими зіткнулися громадяни в зв’язку з переходом на дистанційне навчання, є:
зниження рівня успішності дітей (26%),
брак уваги вчителів до потреб дітей під час навчання (22%),
технічні проблеми: погана якість Інтернету (21%) або відсутність пристроїв для онлайн-навчання (19%).
Про нестачу технічних засобів відзначають близько 20-30% громадян в невеликих містах (до 100 тис. жителів).
Крім того, близько половини українців негативно ставляться до впровадження дистанційної освіти. А ось підтримали цей крок 32% громадян. Категорично негативних оцінок більше в Південному (29%) і Східному (28%) регіонгах.
При цьому, на думку більшості українців, головну відповідальність за якість освіти і підготовки шкіл до роботи в умовах пандемії несе Міністерство освіти і науки, 11% вважають, що відповідальність за цей процес повинен нести Президент України.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, avdet.org
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Я чекала що ввечері, коли Яна прийде, то мене похвалить, я таки мах роботи зробила. Але була тишина, тільки онучка зацінила мою роботу, обнявши мене і поцілувавши. І ось через тиждень дивлюсь, знов все чорне. Я знов помила. Але невістці мабуть так зручно. Як на мене це дивно. Вона працює в чистоті, в аптеці. Завжди охайна з легким макіяжем, а про взуття взагалі не думає. Мені було б неприємно, а їй хоч би хни
- Після дня народження я почала питати у внука, чи хватило йому всіх подарованих грошей на смартфон. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав. А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може. Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти
- Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад
- Моя свекруха виховує свого онука від першого шлюбу Ореста. Я його друга дружина. Колишня невістка після розлучення переїхала жити в Канаду. Мій чоловік виплачує на сина аліменти, але свекрусі цього виявилося мало. – Богданчик і полуничку хоче і черешеньку. – Я ж не стрималася, і натякнула, щоб до рідної мами звернулася по допомогу. І тут відкрилася таємниця, про яку я і не здогадувалася
- Мені було куди повертатися з Італії, дочка за гроші, які я надсилала, зробила з занедбаної маленької хатинки красиву і сучасну. Там були нові меблі і техніка. Олена з чоловіком і дітьми жила окремо. За всі ці роки я зробила все, щоб вона мала свій куточок. І здавалося б, живи та радій, але той спосіб життя, який вела сеньйора Беатріс, за якою я доглядала до останнього, не дає мені спокою до сьогодні