Два роки тому мій син Остап одружився. Зробив це не рано – в 32 роки, ми з чоловіком аж переживали вже. Ну але нарешті син вибрав дівчину, і ми були раді.

Невістка Оленка сама з села, але теж давно в Києві мешкає, освіту вищу має, працює, як і наш син, в юридичній сфері – здавалося б, розумна дівчина має бути!

Але це не про дружину Остапа, особисто мене вона дуже розчаровує, а ще лякає відношенням до дитини! Я розумію, що для села може й нормально, але ж не для великого міста!

Коротко кажучи, менше року тому невістка й син стали батьками, у них народилася донечка Соломійка, якій зараз 10 місяців.

Я живу в сусідньому районі Києва і вже на пенсії, а чоловік ще працює, тому я частенько навідуюся до невістки й сина побавити малу, поки Невістка щось робить.

Якось, десь місяців два тому, я набрала Олену і сказала, що через пів години зайду – дещо малій прикупила, приміряти треба, бо якщо не підійде – я домовилася в магазині на повернення або обмін.

А Олена мені і говорить, що вони у сквері поблизу будинку, і щоб я підходила до них, а потім додому разом підемо. Її мама з села якраз домашнє передала – яйця, сир та молоко, от Олена і наробила налисників, чай будемо пити.

Я й пішла з зупинки прямісінько у той сквер. Але після того, що я побачила в парку, мені не до налисників стало!

Підходжу я, значить, до купки молодих матусь, серед яких і наша Олена, стоїть спілкується з тими дівчатами, а Соломійка в цей час по траві з іншою дитиною повзає!

Я людина тактовна і делікатна, тому там прилюдно бурю піднімати не стала, а висловила все, що про це думаю, невістці вже вдома.

Там же коти-собаки свої справи роблять! Дорослі взуті топчуться, хтось плюнути чи недопалок кинути може. А вона дитину на цю траву! Та й до рота малеча може що завгодно з землі потягнути, поки її матуся теревені розводить.

На що мені Олена відповіла, що прекрасно розуміє мою турботу про Соломійку, але дівчинці від такої прогулянки по траві нічого поганого не станеться, що й інші діти так само повзають по травичці в такі теплі дні.

Та байдуже мені до інших дітей, мене тільки моя внучка турбує! Словом, я своє слово сказала, речі, якій малій підійшли, лишила, а сама поїхала навіть без чаю – так в мені все клекотало від обурення.

І що ви думаєте, допомогло те, що я невістку відчитала? Та де там!

Ось тепер я вже серйозно задумалась про те, що краще аби син розлучився з цією жінкою, але щоб онучка лишилася з нами! Ця думка проскочила в моїй голові ще коли я вперше це побачила – Соломійку на траві в сквері. Та це вже ні в які ворота зовсім – що Олена в кафе вчудила. Дитині 10 місяців!

Вчора в Олени день народження було, вони з Остапом запросили своїх кумів, які Соломійку хрестили, та нас з чоловіком в кафе на вечерю.

І там, поки ми їли і спілкувались, Олена пустила Соломійку просто на підлогу, повзати між столиками! І син мій нічого їй не сказав! Тобто там, де всі ходять взуті, зокрема і з тваринами, повзала і гралася півтори години моя онучка! Це вже зовсім не смішно і не припустимо!

По перше, це дуже небезпечно для дитини, а по друге – просто сором та й годі! Я знову промовчала в закладі, але налаштована на серйозну розмову з сином, аж до того, що з такою матусею, як наша Олена, краще розлучитися взагалі і убезпечити від неї Соломійку!

Чоловік мій, скажу одразу, мене у всьому підтримує і поділяє мою позицію.

Автор – Валентина Ш., м. Київ

Передрук без посилання на сайт заборонено

Фото – ілюстративне, авторське