Ось тобі й догодила свекрушеньці. Та наступного року на її день народження я куплю в подарунок мішок картоплі, може тоді їй стане приємніше і вона всій родині буде хвалитися, яка ж в неї уважна невістка. Вже два місяці минуло, а я досі не заспокоїлася. В неділю їдемо до Олени Петрівни на вареники. Боюсь, що не втримаюсь.

Моя свекруха, Олена Петрівна, на початку осені відсвяткувала свій день народження.

Я довго ламала голову над подарунком. Вона – жінка зі смаком, але й досить практична. Жодних там кришталевих вазочок чи наборів для вишивання. Тому я вирішила подарувати їй те, що, на мою думку, було б корисним і приємним: сертифікат на спа-процедури в хорошому салоні. Думала, це буде ідеально – розслаблення, догляд за собою, приємні емоції. Чоловік, до речі, підтримав мою ідею.

– Мама таке полюбляє. Думаю, вона буде від подарунку невістки в захваті, – наголосив Іван.

У день народження ми всі зібралися за святковим столом. Я з трепетом вручила Олені Петрівні красивий конверт із сертифікатом. Вона взяла його, подивилася… і посмішка на її обличчі якось зникла.

“Дякую, звичайно,” – сказала вона, але тон її голосу був… не зовсім радісним. Я вже тоді відчула, що щось не так.

Вечір продовжувався, але я не могла випустити з голови той дивний вираз на обличчі свекрухи. Після того, як гості розійшлися, чоловік, замітивши моє хвилювання, запитав, що трапилося. Я розповіла йому про свої занепокоєння.

– Щось ти собі понавидумувала, Ларисо. Заспокійся і живи як жила, – заспокоїв мене Іван.

Наступного дня, коли я вже майже забула про цю історію, мені зателефонувала двоюрідна сестра чоловіка, яка теж була на святкуванні. “Знаєш, – сказала вона, – твоя свекруха розповідала всім після того, як ви поїхали, що подарунок, який ви подарували з Іваном, надто скромний”.

Слова “надто скромний” пролунали в моїй голові, як грім серед ясного неба. Я відчула прилив обурення, змішаного з розчаруванням. Скромний? Сертифікат на спа-процедури – це скромний подарунок? Я витратила чимало часу і зусиль, щоб вибрати щось дійсно гарне. І ось таке почула у відповідь?

Я почала аналізувати ситуацію. Можливо, я неправильно зрозуміла? Можливо, це просто невдалий вислів? Але ні, сестра чоловіка підтвердила, що свекруха говорила це цілком серйозно.

Вона навіть порівнювала мій подарунок з подарунками інших гостей, які були, до речі, значно дорожчими, але, на мою думку, менш практичними.

З того часу минуло вже два місяці. Я все ще думаю про цю історію. Не стільки про сам подарунок, скільки про те, як важливо для деяких людей демонструвати свій статус і багатство.

Для Олени Петрівни, мабуть, важливіше було не те, що я подарувала, а скільки це коштувало.

Це засмучує, але я намагаюся не звертати на це увагу. Я розумію, що не зможу змінити її ставлення, але я точно знаю, що наступного разу буду керуватися не її очікуваннями, а своїм власним баченням. Адже головне – це увага і турбота, а не ціна подарунка.

Хоча, зізнаюся, ідея подарувати їй на наступний день народження мішок картоплі тепер мене дуже тішить. Хіба що це буде екологічно чиста картопля з органічного господарства. Щоб було не скромно, а елітно.

Ну а як би ви реагували на таку ситуацію? Чи варто мені підіймати з нею цю тему? Я розумію, минуло вже два місяці. Я думала, я цю ситуацію проковтну, але поки не виходить.

Часто виникає бажання щось та й їй сказати, але щось мене таки зупиняє.

Як мені бути? Просто в неділю запланували їхати до свекрухи на вареники. Боюсь, що одного разу таки не стримаюся…

Текст підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!