Перший раз я заміж вийшла в 20 років. Ми дуже любили один одного, мріяли дожити до глибокої старості і наpoдити дітей. Але не склалося. За матеріалами
Через рік після весілля мого улюбленого Андрія нe стaло. Свою двокімнатну квартиру він залишив мені.
Перша свекруха не претендувала на спадщину сина. На жаль, я не наpoдила від Андрійка дитини, а більше у свекрухи нікого не було. Заповіт на свою квартиру вона пообіцяла написати теж на мене:
-Тебе любив мій син, значить він вважав тебе гідною, – сказала Марія Олексіївна, – крім тебе в мене немає родичів. Я розумію, що ти молода і вийдеш заміж, але я хочу, щоб твої діти стали і мені не чужими.
Я розплакалася. Ця жінка стала мені другою мамою. Вона і переконала мене, що потрібно жити далі, виходити заміж, наpoджувати дітей.
Якщо чесно, то я просто не зустріла такого чоловіка, як Андрій. За мною доглядав мій колега Віктор, доглядав давно, коли мені було вже 28 років, я зважилася і ми одружилися.
Жити стали у мене, в тій квартирі, яку залишив мені пoкiйнuй чоловік. А ось друга свекруха була жінкою зовсім іншого ґатунку.
Вона чомусь вирішила, що я дуже багата.
– Ось тобі все і відразу. І квартира в Києві, і чоловік, – говорила Зоя Іванівна, – а моя донечка, Віктора сестра заміж вийде і прийде з чоловіком до мене. Їй квартири на халяву ніхто не дав!
Мені такі розмови були дуже неприємні. А ще свекруха прямо говорила:
-Ось твоя Марія пoмpе, квартиру тобі заповідає і ти віддаси її моїй доньці, – свекруха аж потирає руки від нетерплячки.
Звичайно, прям розбіглася! У мене є своя рідна молодша сестра. Таня. Батьки наші живуть далеко, в селі, а сестричка вийшла заміж за такого ж приїжджого, зорендують житло.
Але свекрусі я про це не говорила, бажаючи Марії Олексіївна довгих років життя.
Йшли роки, я наpoдила сина, давши йому ім’я Андрій. Відсиділа в декpеті, хлопчика в дитячий сад віддала, а сама вийшла на роботу. Зарплати чоловіка нам явно не вистачало, він працював доба через три, але підробітків не брав, вважаючи, що і так втомлюється досить.
Якось батьки привезли мені з села м’ясо, мовляв, Тані дома немає, подзвониш їй і вона приїде і забере свою частку. Таня, яка була вaгiтна і мучилася від тoксuкозу, обіцяла приїхати на наступний день, до вечора.
Вранці я пішла на роботу, а ввечері м’яса в холодильнику не виявилося. Взагалі! Питаю чоловіка, хто приходив?
-Мама була, – мимрить чоловік, – вона в холодильник полізла і забрала все, сказала, що нам твої предки ще привезуть.
Я зателефонувала свекрусі і відчитала її: вона взяла без дозволу і не тільки наше з чоловіком.
-Ух ти, м’яса свекрусі пошкодувала! Чи ж варто, – почала свекруха, – дочка з чоловіком на шашлики зібралися з друзями, день наpoдження у нього, а у них грошей немає.
Звичайно у них грошей немає, зовиця щотижня собі шмаття купує. І зовсім не дешеве. Відчитала я свекруху і попередила більше ніколи нічого з мого будинку не брати, не запитавши.
А через тиждень, коли чоловік був вихідний, я не виявила у себе ліжечка Андрійка, він виріс і я спакувала ліжечко, яке планувала віддати сестрі.
Заявила мені по телефону:
Тобі воно вже не потрібне, а у мене дочка завaгiтнiла, теcт вчора дві смyжки пoказав. А мені плювати, що це ти сестрі хотіла віддати. Мій син в сімейний твій бюджет теж гроші приносить, так що ти про свою сестру думаєш, а він про свою! Хто перший взяв, той і молодець!
Ну не нахаба! І головне, знову таємно від мене. Я до чоловіка, кажу, адже можна було сказати.
-Вона мені сестра, і так у них житла немає, так я ще й ліжечко віддати не можу? – заявив чоловік словами своєї матусі.
Тут я не витерпіла, відчитала чоловіка на чому світ стоїть! Ти ба, всією сім’єю прямо чекають cмеpті хорошої людини, та ще й розраховують на її квартиру.
Тані я інше ліжечко купила, нове, в подарунок, з чоловіком тиждень не розмовляла. Він в три рази менше, ніж я заробляв, тому на рахунок моїх витрат говорити права не мав. Зрештою, його мати потягла ліжечко, яке я сестрі обіцяла.
А потім з квартири нашої гроші пропали. Велика сума. Я збирала собі на машину. Чоловік водійських прав не мав, але про майбутнє придбання матусі проговорився. Тут я вже не витримала, поїхала до свекрухи з вимогою віддати мені мої чесно зароблені кpoвні.
Нічого я тобі віддавати не буду! – заявила свекруха, – мені син дав, він заробляє, що, вже не може і подарунок матері зробити!
Нічого собі подаруночок, в 100 тисяч!
-Нам гроші потрібні, ми машину купили, – заявила свекруха, – а ти б якщо машину купила, нас возити б не стала!
Тобто на мої гроші вони виконали мою мрію, але тільки для зовиці!
Чоловік став на бік матері:
-Я заробив, – кpичав він, – я глава сім’ї і маю право розпоряджатися своїми грошима!
А ось тут, вистачить, спасибі тобі, годувальник, за сина, а тепер збирай речі і вали звідси, більше я терпіти ваші нахабні витівки не має наміру .
Вигнала, довго розлучалася, чоловік все назад просився – його ж в маминій квартирі не чекали. Але я вирішила безповоротно!
А через рік не стало Марії Олексіївни. Уявляєте, ці убогі звідкись про це дізналися, мені зателефонувала тепер уже колишня “свекобра”:
-Ти обіцяла віддати квартиру моїй дочці! Пам’ятаєш? Ти чоловіка вигнала, нам тепер тут і зовсім не продихнути. Так що давай, виконуй обіцянку!
Я розреготалася навіть, від такого наївного нахабства! Вони всерйоз чекали і сподівалися на те, що я цілковита ідіотка?
У квартиру Марії Олексіївни в’їхала моя Таня з чоловіком і донькою. Накопичать на перший внесок і з’їдуть, а квартиру я здавати буду, поки Андрюша НЕ підросте.
Фото ілюсративне, з відкритих джерел
