Ось уже як три роки Новий рік я відзначаю із родичами чоловіка. Все тому, що саме на цю дату випадає день народження свекрухи. А вона просто любить влаштовувати пишні застілля.
Цього року я вперше відмовилася від запрошення, бо сестра покликала на хрестини донечки. Мама чоловіка поставилася з розумінням, адже таку подію не можна пропускати.
Як виявилося, після самих хрестин сестра зі своїм чоловіком та племінницею збиралися вирушити до батьків свояка, бо в них приїхати на церемонію хрещення не було можливості. Так що до обіду я вже була вільна і могла зі спокійною душею йти вітати свекруху. Що власне і зробила, щойно купила для неї подарунок.
Прийшла я в розпал святкування. Свекруха дуже здивувалася моєму приходу, але з радістю прийняла презент і посадила мене за стіл до решти гостей, видавши запасний набір столових приладів.
До вечора, коли вже всі зібралися розходитися і зустрічати Новий рік по домівках, свекруха попросила хвилинку уваги і почала роздавати подарунки своїй дочці та подругам зі словами:
– Хоч сьогодні і мій день народження, але цього року я вирішила привітати вас і подякувати за те, що ви завжди зі мною поруч.
Мені було дуже прикро залишитись без подарунку єдиною з усіх присутніх. Звичайно, я не подала виду. Але протягом наступного тижня після цього випадку не могла відпустити ситуацію.
У наступний візит я прямо спитала у свекрухи, чому вона так вчинила. Та відповіла, що не розраховувала на те, що я прийду, тож і не підготувала подарунок.
І хоча я вдала, ніби мене влаштувала її відповідь, в душі все одно залишився осад. Зрештою, подарунок можна було передати і через чоловіка чи подарувати 6 січня. Досі згадую цю ситуацію із невдоволенням
Навіть не знаю, чи йти вітати свекруху наступного року. Правду кажучи, бажання немає ніякого.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.