– Ось якби мій Любомирчик таки женився на попередній дівчині, то не потрібно було б так важко працювати, вона вже “укомплектована” була, і машина і квартира, не те що біля тебе, треба з ранку до ночі “пахати” – бідненький. – сказала мені свекруха, коли на вихідних без попередження приїхала до нас в гості. – Я тоді не стрималася, і наговорила їй у відповідь лишнього, але ні про що не жалію. Так їй і треба!
***
Ми з Любомиром в шлюбі вже 8 років. Ростуть у нас чудові дітки. Здавалося б все добре, але мама чоловіка ніяк не дає нам спокою! Я вже писала, що відносини між нами з самого початку не складалися, але чим далі, тим гірше.
Зараз у мене складається відчуття, що Ірина Романівна намагається мене на чомусь підловити. В гості до нас приїжджає завжди без попередження.
Це при тому, що живе в іншому місті, добиратися з якого 2,5 години. А потім ще вимовляє якщо нас не було вдома.
Я повинна звітувати де це я була. При чому дні вибирає коли Любомир на роботі. Складається відчуття, що у неї параноя почалася.
Те що я якась не така я вислуховую постійно. І фарбуватися я не вмію, і кришки від каструль у мене не в тій послідовності лежать.
Та й взагалі родом я так сказати не вийшла. Сім’я у мене занадто проста. Загалом, іншими словами не рівня я її красеню сину. А як реагувати на її останні закиди я взагалі не знаю.
Була у мого чоловіка до мене така пасія… Ну скажімо бізнес леді. На машинці дорогій їздила, при посаді не поганій та й завжди така розфуфирена.
Правда із зайвою вагою трохи (ну не все ж в ній ідеально було і думаю ні до чого це замовчувати). Але прозустрічалися вони не довго. Буквально пару місяців.
Я сильно в подробиці не вдавалася, але не склалося у них. Навіть як друзі потім не спілкувалися.
Але ось свекруха, по закінченню восьми років нашого шлюбу, говорить, що саме та мадам набагато більше підходила її синові.
З нею то Любомир би на всьому готовому вже був, а зі мною треба лише спільно домагатися. Це ж виявляється погано, що мій чоловік сам заробив на автомобіль і ми платимо іпотеку.
Погано напевно, що хлопчик її звалив з маленького селища в місто, де зможе дати гідну освіту і подальше життя своїм дітям.
Погано напевно те, що він одружився на коханій жінці, а не на дорогій машині.
Загалом я скипіла і на діалог поки йти не хочу. Боюся наговорити зайвого. Відносини у нас і так не айс. Не хотілося б зіпсувати їх ще більше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
