Марійка хотіла собаку. Маленьку собачку. Йоркширського тер’єра. Ну, не обов’язково саме таку собачку, вона будь-якій була б рада – але можна було тільки маленьку.
Оскільки квартирка була крихітна, жила дівчинка з мамою в одній кімнаті. Ще кухня була і балкончик, все крихітне, тож велика собака просто не вмістилася б. Але маленькі собачки дорого коштують, особливо – йоркширські тер’єри. Мама стала відкладати гроші на цуценя, щоб порадувати свою Марійку. Та й сама мама хотіла собачку, просто не наважилася б, якби не дочка. Худенька, слабенька, ручки як прутики, – а тато їх кинув. Ну, так ось вийшло. І не допомагав.
І ось стали мама з донькою збирати гроші на йоркширського тер’єра. І кожен день розглядати фотографії з цими собачками. Мріяли, що через півроку десь вони куплять собі терьерчика. Марійка так раділа і прямо дні рахувала і грошики, – скільки вдалося накопичити.
Потім Марійка захворіла. І всі заощадження пішли на лікування, на жаль. Хоча дівчинка щосили намагалася одужати, терпіла і переносила все стійко і мовчки. Але гроші витратили все рівно.
А потім, одужавши, тендітна Марійка вийшла гуляти у двір. І одразу до неї підбігла собачка. Йоркширський тер’єр. Він скиглив і плакав, весь брудний, тремтів! Марійка взяла собачку на руки і притиснула до себе. А потім сусідка розповіла, що цю собачку вигнали багаті люди з сусіднього закритого двору. Вона їм набридла. Пищить, скиглить, гуляти проситься, годуй її три рази в день, калюжі підтирати, якщо на вулицю не виведеш. Вони взяли та й викинули собачку. Може, хтось підбере, знайдеться дурник в бідних дворах. А не підбере – немає і в тому печалі, яка різниця? Це ж собачка.
І у дівчинки тепер є собачка Мілочка. Йоркширський тер’єр! Мрія здійснилася. Тому що цю мрію хтось викинув. А Марійка підібрала і взяла собі. Назавжди, на все життя. І дуже-дуже щаслива.
І собачка Мілочка щаслива. Тепер її не виганяють і не лають. Просто викинули в добрі руки. Спасибі, що живою лишили.
І нехай всіх, кого вигнали або викинули, знайдуть і обіймуть! Комусь ми неодмінно потрібні, хтось мріє про нас, хтось рахує дні до зустрічі, хоча не дуже й вірить в неї. Але часто зустріч відбувається! Після того, як нас кинуть і викинуть. Хтось дуже чекає – так влаштований світ. Головне – щоб знайшов нас саме той, хто так чекає…
Автор: Ганна Кир’янова
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
