Останній раз я їздила до Михайла Ільковича на Різдво. Я взяла з дому куті, пампушків, вареників, і ще всякої смакоти, щоб хоч якось налаштувати його на свята. Зустрів мене вітчим з заплаканими очима. Після розмови з ним я зрозуміла, що він хоче, щоб я забрала його до себе. Але ж я не можу. Тому придумала інший варіант.
Мене звати Оксана. Я одна виховую дочку. Мені дуже важко. Але я все роблю для того, щоб моїй малечі було добре.
Моя мати відійшла у інший світ кілька років тому. У мене залишився вітчим. Він живе сам, у своїй хаті, у селі. Вітчиму 83 роки.
Свого рідного тата я не пам’ятаю. Мій рідний батько був не дуже хорошою людиною. Про це я дізналася, коли вже стала дорослою. Коли мені було 7 років, а моєму старшому братові було 11 років, наш батько нас покинув. Він просто зник із нашого життя, і ми більше його ніколи не бачили.
А ще за три роки мама зустріла Михайла Ільковича. Вона покохала його, і вони стали жити разом. А потім вони побралися. До нас він дуже добре ставився.
Вітчим дуже захоплювався туризмом і тому часто з моїм братом ходили в ліс, на природу. Вітчим усьому навчив його.
Потім мій брат пішов до армії, а потім він поїхав жити за кордон.
Коли мої мами не стало, то вітчим дуже важко переніс це. Він зліг і взагалі перестав ходити. Добре, що йому допомагали сусіди. А грошима допомагав мій брат. Адже він мав таку нагоду. Він за кордоном дуже добре влаштувався.
На саме Різдво я приїхала до вітчима, щоб відвідати його, і привезла йому різних гостинців. Він виглядає дуже погано. Коли він мене побачив, почав плакати і проситься, щоб я забрала його до себе жити. Але я не можу так вчинити. Адже в мене однокімнатна квартира та мене маленька дочка.
Я працюю і ще я не втрачаю надії вийти заміж. Звичайно, я чоловіків до себе додому не вожу. Але й вітчима мені взяти просто нікуди. Та й як я зможу його доглядати, якщо я працюю?
Брат готовий забрати до себе нашого вітчима. Але вітчим просто не зможе перенести такий тривалий переліт.
Коли я запропонувала Михайлу Ільковичу переїхати жити до будинку для людей похилого віку, він категорично відмовився.
Я просто не знаю, що мені робити? Як мені переконати його? Коли ж він зрозуміє, що йому буде набагато краще, ніж одному в домі? Адже забрати його до себе просто не можу!
Фото ілюстративне
