От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. І це ще не все! Розповім спочатку.
Ми з Олегом одружені 5 років, у нього є дитина від першого шлюбу, у мене теж, спільних дітей у нас немає.
Живемо ми окремо в Хмельницькому, мати чоловіка Любов Дмитрівна мешкає в іншому місті. Я працюю вдома, віддалено, нормально заробляю. Приблизно два рази на рік їздимо до Олегової мами в гості і щоб чоловік міг побачити сина, юнак живе у тому самому місті зі своєю матір’ю.
Останнім часом мати та молодший брат чоловіка стали часто приїжджати до нас у гості, на 2 місяці, на місяць. У мене з ними завжди були нормальні стосунки, але є одна ситуація, яка просто виводить мене із себе. Коли ми в гостях у свекрухи, я роблю все: допомагаю їй готувати, прибирати, весь час роблю щось з нею разом.
Інакша картина, якщо Любов Дмитрівна у нас. Коли свекруха приїжджає до нас додому, нічого не робить, тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. Я все сама готую, прання, прибирання – все на мені. Вона навіть ніколи не питає, чим мені допомогти. Тільки каже: “Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла. Де моя кава?”
Коротко кажучи, поводиться зі мною, ніби я її слуга. Особливо в присутності гостей намагається якось опустити мене, показати свою перевагу, і в наказному тоні це все. Сказати, що мене це виводить із себе – нічого не сказати. Вдома бардак, за всіма доводиться прибирати. Навіть тарілки зі столу не приберуть. Поїли, підвелися і пішли.
коли у нас свекруха і брат Олега, я весь час сердита, зла, шукаю будь-який привід, щоб вийти з дому і не бачити свекруху. Я дійсно дуже добре завжди до неї ставилася, називаю мамою. Але вона все зіпсувала своїм ставленням у відповідь. Тепер я навіть дивитись у її бік не хочу.
А мама чоловіка ніби не розуміє нічого, або вдає, що не розуміє, і запитує в Олега, чому я зла, що трапилося в мене. Чоловік відповідає їй, що маю на роботі проблеми. Я вже мовчу за те, що чоловік весь час із родичами, коли не на роботі. Ми практично не проводимо час разом. Живемо, як брат із сестрою.
Я з Олегом серйозно говорила з цього приводу, навіть плакала, не могла вже стриматися. На що він сказав, що його мати дуже лінива і вдома в неї безлад завжди, ти ж сама знаєш, що така вона. А мені що робити? Зрозуміти і пробачити? Чоловік почав мені допомагати дуже, за що йому велике дякую.
Але я хочу, щоб свекруха теж брала участь. Він їй про це іноді говорить, але рідко, мабуть, боїться образити маму. А вона неохоче відповідає, що допоможе. А потім, зрештою, так нічого і не робить. Ситуація стає складнішою. Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери.
Сину чоловіка 17 років, дуже примхливий, розпещений, до мене ставитися погано, ігнорує, вдає, що мене взагалі немає. Хоча сім’ю я не руйнувала, ми зустрілися з чоловіком після його розлучення. Я боюся, що просто не витримаю, висловлю все, що накипіло, зіпсуються стосунки з чоловіком, бо мовчати я не можу на таке ставлення.
Я й так уже на межі емоційній. Що мені робити, як вчинити в такій ситуації? Я не хочу втратити чоловіка, я його дуже люблю, але й терпіти таке ставлення до себе теж не буду. Дякую всім, хто дочитав такий довгий текст і заздалегідь дякую за коментарі і добрі поради, якісь мудрі життєві рекомендації.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
