fbpx

Оце так халепа у нас. У нас у під’їзді живе сусідка, бабуся Марія, яка має звичку тягнути з смітників всяке сміття. Тягне вона його цілими баулами і складає у себе вдома. Ми котрий рік із нею боремося, а толку немає ніякого. Усі розводять руками. Сусідка мешкає на третьому поверсі вже не перший рік. Ми купили там квартиру років п’ять тому. Правда, двічі вдавалося потрапити в квартиру до баби Марусі, вичистити все

Оце так халепа у нас. У нас у під’їзді живе сусідка, бабуся Марія, яка має звичку тягнути з смітників всяке сміття. Тягне вона його цілими баулами і складає у себе вдома. Ми котрий рік із нею боремося, а толку немає ніякого. Усі розводять руками.

Сусідка мешкає на третьому поверсі вже не перший рік. Ми купили там квартиру років п’ять тому, вона вже там жила, але на той момент, мабуть, її квартиру тільки розгребли вкотре, тож у під’їзді було пристойно все, інакше ми в житті таку квартиру не купили б.

Живе вона сама, до неї ніхто не ходить, вона ні з ким не спілкується, хоча є рідна сестра, вона оплачує комуналку, щоби боргів не утворювалося і кілька разів приходила, коли її поліція викликала. Я так розумію, що у квартирі вони обидві власниці.

Щось із бабусею Марією нею явно не так, кілька разів її навіть забирали кудись, але через місяць вона знову поверталася і починала все заново. Вона тягає сміття, харчується незрозуміло, чим, мабуть, не миється. Коли вона тягне свої знахідки в будинок, то по всій драбині потім валяються шматки сміття.

У нас у під’їзді комах та іншу живність цькують щомісяця, але толку немає. Розсадник же існує постійно, бо до себе вона добром нікого не пускає. Куди ми тільки не зверталися, куди тільки не писали, а толку ніякого!

Правда, двічі вдавалося потрапити в квартиру до баби Марусі, вичистити все, не дочиста, звичайно, але хоч сміття “ароматне” вигрібали, тільки це все до лампочки. Вже через місяць вона знову все перетворила на смітник.

Ще лячно, що окрім цієї антисанітарії, вона може щось гірше влаштувати. Плитки у нас газові, тож така можливість є. У неї там такі вавілони зі сміття, ми востаннє як по лабіринту йшли. На кухні теж все завалено мало не до стелі. Ось так рухне це все на увімкнуту плиту – і все.

З сестрою баби Марусі зідзвонювалися регулярно, щоб вона на свою родичку вплинула або визначила її до якогось закладу, але та сказала, що їй цим займатися ніколи, та й сама ця збиральниця добром не піде. Вона за квартиру платить, боргів там немає, а решта її не турбує.

Ми вимагали, щоб її визначили до якоїсь установи, бо всі передумови для цього є. Але там теж якась тяганина з цим, наче потрібна згода сестри, або заява сестри, а вона робити нічого не хоче, їй це не треба, а без цього ніхто й нічого зробити не може.

Сказали, що небезпеки вона не становить, тому всі обстеження і міри лише у добровільному порядку. Але як не становить, якщо в неї спалахнути все може будь-якої миті? Відповіли, що якщо буде такий факт, тоді можна буде розмовляти, а поки вибачте.

Зав’язли ми в цій справі, одним словом, нікуди не сіпнешся, скрізь відписки і відмови тільки отримуємо, а реальної допомоги ніякої. І що нам тепер чекати, лиха? Тарганів та іншого нам наче мало, треба? Живемо як на пороховій бочці, щодня переживаємо та пишемо у всякі інстанції, але справи до нас нікому немає.

Ось так невинна бабуся Маруся влаштувала нам екстримальне життя.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page