Оце так сюрприз стався. Мама раптово приїхала з речами. Каже, що буде жити з нами, оскільки свою квартиру вона продала.
Моя мама завжди була жінкою екстравагантною, але тут вона навіть себе перевершила. Це треба було здогадатися, щоб тишком продати свою квартиру і звалитися нам з чоловіком на голову! Привіт, ось вона я, як хочете, так і розумійте, прошу любити й поважати. Я сама з нею не уживаюся, а вже чоловік і поготів. Другий тиждень огостатися не можемо з Макаром.
Я переїхала з сусідньої області відразу після школи. Тут вступила в університет, вчилася, влаштувалася працювати, зустріла кохання і вийшла заміж. В своє рідне містечко повертатися не хотілося. Воно повільно занепадає, тому що там позакривали купу виробництв, тому молодь звідти їхала, працювати було ніде.
Там у мене залишилася мама, жінка більш ніж самодостатня. Вона і працювала, і в самодіяльності брала участь, і з подругами кудись по гриби ходила, на дачі своїй копалася. Жила повним життям, так би мовити. Тато пішов рано, тому дуже довго ми жили з нею удвох.
Характер у мами не мед. Все говорить в очі, не замислюючись про доцільність і наскільки людину це може образити. Розпорядку дня дотримується свято, всіх намагається підлаштувати під себе, тому що є дві думки – її і неправильна. У старших класах я вже дні рахувала коли зможу пожити сама, оскільки існувати на маминих умовах було дуже напряжно.
Після мого весілля мама кілька разів приїжджала в гості. Тоді ми жили ще на орендованій квартирі. Перший її візит Макар відважно пережив разом зі мною, але наступного разу вже не витримав і під приводом браку спальних місць тимчасово перебазувався на тиждень до свекрухи.
Так я й сама після маминих гостювань приходила до тями ще місяць. Тихо мама розмовляти не вміє, навіть коли вона просто спілкується, відчуття таке, що на тебе кричать. Вставати вона звикла о пів на шосту, і з цього моменту її зовсім не цікавило, у скільки встають інші. Навіть у свої законні вихідні доводилося підніматися в таку рань, тому що спати під мамин тупіт, ляскання холодильника, гуркіт чашок і крик телевізора було просто нереально.
Я тоді на чоловіка навіть не образилася, коли він вдруге не лишився зі мною і мамою. На його місці я б зробила так само. Зятю мама спуску не давала, як і мені. Докопувалася до кожного кривого цвяха,плінтуса, що відійшов, або капаючого крана. Висловлювалася бурхливо, часто і неодноразово. Я до такої її поведінки була звична, а от Макара пройняло.
В гості до мами я теж їздила сама. Такі поїздки найбільше нагадували трудові повинності, бо їхати не хотілося, але доводилося, тому що допомагати все-таки треба, мама не молодіє.
Я маму люблю, але вона з людей, яких любити, постійно перебуваючи поруч, дуже і дуже складно. Вона як ліки – в день по чайній ложці її приймати корисно, а якщо більше, то можна і не вижити. Через дні чотири близького спілкування хочеться вити вовком і кидатися на стіни.
Два роки тому ми з Макаром купили квартиру. Без іпотеки не обійшлося, але зате своє, постійне. Взяли двушку, щоб після народження дитини не тіснитися всім в одній кімнаті. Почали обживатися-облаштовуватися.
Мама в гостях у нас була всього лише раз. Все розкритикувала, звичайно, але тоді ми з чоловіком були в ейфорії від покупки власного житла, тому уваги не звернули. Після цього мама більше не приїжджала, спочатку їй було ніколи, а потім їздити вже було важкувато, все ж таки літня людина.
Три місяці тому мама по телефону розповіла, що її спровадили на пенсію, саме спровадили, бо вона ще попрацювала б, але молодим скрізь у нас дорога, її попросили не затримувати місце. Це було сумно, звичайно, але у неї залишилися дача, подруги і самодіяльність. Це я так думала.
Місяць тому мама поставила мене перед фактом, що скоро приїде. Ми з макаром переглянулися і зітхнули, він розумів, що у двокімнатній виправдатися браком місця у нього не вийде і зажурився. Я ж була налаштована більш оптимістично, але відчувала змішані почуття. Я і скучила за мамою, і розуміла, що швидко радість зустрічі переросту у втому. Але робити було нічого, це мама.
Зазвичай вона подорожувала без нічого, багато речей мама не тягала з собою ніколи. А тут приїхала з трьома величезними сумками. Чоловік навіть занепокоївся і уточнив, наскільки теща прибула. Виявилося, що запитання було не позбавлене сенсу. Відповідь на нього ми дізналися ввечері за столом.
Я приготувала святкову вечерю, ми сіли за стіл, мама переказувала останні новини з життя рідного містечка і чихвостила колишнього начальника, який її звільнив. Потім поскаржилася, що подружки всі до дітей роз’їхалися, онуків няньчити, а гурток самодіяльності закрився, коли не стало керівника.
– Ось я до вас і вирішила переїхати. А що мені там тепер робити? У телевізор витріщатися цілими днями? – закінчила свою розповідь мама.
– У сенсі, вирішила переїхати, – після деякої паузи уточнила я. – Зовсім, з речами?
Мама кивнула, а у мене голова обертом. Вона пояснила, що подумала, прикинула і вирішила, що нічого її в рідному місті не тримає. Продала там квартиру, свою дачу, зібрала найпотрібніші і важливі речі, і приїхала до нас.
– Тільки я ціни подивилася, на мої гроші тут нормальну квартиру не купити, у вас щось зовсім ціни божевільні. Але поки поживу у вас, не дарма ж у вас тут дві кімнати, ви як знали, – реготнула мама, і продовжила. – А як дитина народиться, то я вам допоможу. Ти навіть на роботу швидше вийти зможеш і за лікарняні не переживати. Ну а там якось розберемося вже.
Макар мій просто мовчки вийшов з-за столу. Я сиділа, намагаючись зібрати думки в голові. Такого повороту подій я не передбачала, він мені навіть в кошмарах не снився. Я припускала, що колись мама не зможе жити сама через віку, тоді так, треба буде її забирати до себе, доглядати, але я думала, що у мене мінімум років двадцять до цього часу є.
Помовчавши, я все-таки знайшла слова, щоб спробувати пояснити мамі, чому вона в цій ситуації неправа. Вона навіть зі мною погодилася, але тепер що робити?
Поки мама живе у нас, вже другий тиждень. Ми з Макаром в авральному режимі шукаємо варіанти. Мама поки поводиться незвично тихо, розуміє, що в цього разу вона перегнула палицю, але довго це не триватиме, я її знаю. Тому нам треба в максимально стислі терміни щось придумати. Поки варіантів ніяких.
Зараз маму відселяти нікуди. У нас своя іпотека висить, орендувати житло – це даремно витрачати гроші, потім доведеться більше банку віддавати. Закрити з маминих грошей нашу іпотеку, а потім відразу взяти квартиру їй, так там не така сума, щоб вистачило і на нашу іпотеку, і на початковий внесок на нову, та й обставляти квартиру на щось треба…
Другий тиждень просто плавимося у пошуках рішення. Ми з чоловіком мало не по стелі бігаємо, шукаємо вихід з цієї халепи, а мама спокійна, як танк. Каже, що її будь-який варіант влаштує. Але у нас поки взагалі жоден варіант не складається, всюди якісь труднощі… Ну от що, що робити???
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
