Оце так життя, оце так країна! – захопливо вигукувала я, опинившись після Чернігова у Швеції. Повага до людини та любов до екології!  та згодом рівень захопленості знизився, хоча переваг життя тут дійсно немало.

Я переїхала до подруги до Швеції у квітні. Нині моя родина живе у Стокгольмі. Це прекрасний район, який більше нагадує окреме селище. Тут приватні будинки та багато рослинності, зелені. Жити у ньому дуже комфортно.

Діти мої ходять до гарної старовинної школи, яку свого часу відвідував хтось із королівської родини.

Водночас я розумію, що вони потрапили до якоїсь бульбашки. Тому що у місті є певні райони, де може бути небезпечно. Там навіть відбуваються озброєні сутички. Тому перспективу переїзду в інший район я сприймаю з побоюваннями.

Найперше моє враження було про чисте повітря. Здавалося, його можна просто пити. Я читала перед переїздом, що це одне з найчистіших місць у Європі з погляду повітря та води.

Друге, що впадає у вічі – це те, що люди посміхаються. Тут можна йти районом і незнайомці просто посміхатимуться тобі. Можуть навіть привітатись. Якщо ти з дітьми, то можуть сказати щось на кшталт «які милі дітки». Або якщо з собакою, то нормально підійти та попросити погладити. Є така доброзичливість.

Вперше зі шведською доброзичливістю я познайомилася на прикордонному пункті. Ми були напружені – це був наш перший візит до країни. І прикордонник почав із нами просто спілкуватися, щось питати, жартувати.

І так напруження спадало. Таку доброзичливість можна побачити у всіх сферах життя. Взяти ту ж освіту: у Швеції, наприклад, зовсім інакше ставляться до помилок та оцінки. Для вчителя, наприклад, цілком нормально зізнатись, що йому потрібно уточнити якусь інформацію. Ніхто не сприйматиме це як удар по репутації.

Також із учнями. Немає такого, коли дитина щось розповідає, а її перебивають, виправляють та критикують.

Спочатку учневі розкажуть, що йому вдалося, а вже потім пояснять помилки. Таке саме ставлення відчувають на собі й дорослі.

Я порівняю себе зараз і себе на початку приїзду сюди. Я думаю, що в мені стало більше терпимості до чужих та своїх помилок. Я бачу, що діти дуже розслаблені. В хорошому сенсі. Їм пропонують проявитися як особистостям. Я припускаю, що в подальшій перспективі це дасть їм якусь велику впевненість у собі, таку, знаєте, здорову цікавість щось пробувати. Тому що ти не очікуєш, що кожного кроку тебе підстерігає якийсь «бабайка», який скаже, що ти все робиш неправильно.

Терплячість і терпимість властива і тутешній корпоративній культурі. Наприклад, якщо людина десять разів ставить вам одне затання, їй не можна хамити. Потрібно ввічливо відповісти навіть вдесяте. Просто виходячи з того, що йому щось незрозуміло, а не він хоче щось зробити за ваш рахунок.

Тут також не прийнято давати робочий фідбек у різких негативних виразах. Навіть якщо людина помилилася, слід їй це пояснити спокійним, доброзичливим тоном. Така ввічливість дає певну холодність. Це якийсь зворотний бік медалі. Ти ніколи не знаєш, коли тебе хвалять щиро, чи це просто акт ввічливості.

Що ще впадає у вічі – так це одяг. Люди дуже часто носять одяг із секонд-хенду. Це хороші якісні фірми, наприклад, ті самі «Мартінс». Але це «Мартінс» із секонд-хенду. І це нормально. Шведи дуже невибагливі щодо одягу. Немає такого, що щодня має бути щось нове чи модне. Також люди намагаються носити речі, доки ті не зносяться. Наприклад, лосини з дірочкою цілком можна вдягнути на пробіжку. Речі використовуються, поки вони виконують свою функцію, це мені імпонує.

Є у Швеції така практика, як абонемент на одяг. Щомісяця людина платить близько 500 крон, це десь 1 500 гривень, а стиліст їй підбирає три речі з огляду на нинішні тенденції. Тобто нічого зайвого не купується і не викидається.

Шведи дуже свідомо ставляться до відходів. Діють станції для сортування сміття, куди можна здати папір, метал, пластик, батарейки, старий одяг та взуття. У кожного будинку стоять контейнери для органіки, яка потім переробляється на компост.

Є чимало цікавих свят. Наприклад, 4 жовтня шведи відзначають День канелбуллару. Це така булочка з корицею. Святкують вони так званий “Жирний вівторок”. У цей день люди ласують булочкою з мигдальною пастою та збитими вершками. Пекарні навіть змагаються у своїй майстерності, а найкращі з них вивішують відповідні сертифікати. А за солодкою випічкою вишиковуються цілі черги. Але тут є два найбільші свята – Різдво та Мідсоммар, день літнього сонцестояння. Також відзначають шведи День святої Люсії. Це мучениця, яка допомагала християнам під час гонінь.

Ось таки і живемо. Щось подобається, на щось відкрилися очі. І ще не вирішили остаточно, як бути далі, лишатися чи повертатися.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.