fbpx
життєві історії 0
Ми дуже пишалися сином. Він завжди нас відвідував, дбав. Ми натішитися не могли. До того моменту, поки він не зустрів свою майбутню дружину. Я спочатку бачила, що кохання немає з її боку. А через час почала наговорювати, з всякої дрібниці, налаштовуючи його проти нас. Дійшло до того, що син не запросив нас на весілля. Ми не спілкувалися близько трьох років. Але потім довідалися, що у них народилася дитина
Ми маємо єдиного сина, ми всю душу в нього вклали. Завжди давали все найкраще.
рецепти 0
Ситна і проста вечеря. Улюблений рецепт моєї родини: неймовірно смачно
Ситна і проста вечеря з фаршу та картоплі зі свіжою зеленню. Такий варіант вечері
життєві історії 0
Ну, Славко, здивував: від своєї частки спадщини відмовився! А мені що з цим робити? – Микола тримав у руках ощадкнижку і все ще не міг повірити, що вся сума за будинок матері тепер на ній. Це ж скільки можна купити, а головне – гумовий човен, мрія всього життя! – Хороший він, – Віра не могла отямитися. І як навмання – продали будиночок матері. За мільйон продали! – Дах треба поміняти, давно хочу, і колір ми з Вірою вибрали: зелений
Ну, Славко, здивував: від своєї частки спадщини відмовився. А мені що з цим робити?
життєві історії 0
Я чекала свекруху у гості: прибралася, наготува-напекла того, що вона любить – млинці, еклерчики. – Вікусю, дорогенька моя! Хочеж жити мирно і у злагоді – мовчи у ганчірочку, затямила? Вона, танцюючи, пурхала по квартирі і скидала все непотрібне: книги, журнали, одяг, постільну білизна, рушники – все, чого хоч раз торкалася бабуся, полетіло на смітник. – Чому ти чіпаєш мого сина немитими руками?
Коли ми з Марком познайомилися і справа наближалася до весілля, я дала собі слово,
життєві історії 0
Пенсія маленька, на що там її вистачає? Хліб та комуналка. Василина Яківна розгублено стала біля прилавків вуличної торгівлі і не знала, з чого почати. У її руках була картонна коробка, легкий складний стільчик і невелика сумка з овочами, фруктами та ягодами. – Та що ви! – замахала руками Василина Яківна. – Він у мене колясочник, колишній спортсмен. Навчився робити з дерева іграшки, але кому вони зараз потрібні? Наступного дня відбувалися якісь чудеса
Василина Яківна розгублено стояла біля прилавків вуличної торгівлі і не знала, з чого почати.
рецепти 0
Яблучний пиріг на сметані за 60 хв. Пухкий, ароматний і смачний! Дуже смачна випічка!
Яблучний пиріг на сметані слугує для мене “палочкою-виручалочкою”, коли хочеться чогось смачненького. Приготуємо його
життєві історії 0
Іпотека була оформлена на мого брата. Довгих десять років ми справно її сплачували. В квартирі все вже було зроблено під нас з чоловіком. Коли ми сплатили останній платіж, вирішили піти до брата, так скажемо, “відсвяткувати” радісну подію, і навести лад з документами. Та двері відкрила невістка. Ліля через сльози не могла промовити і слова
Іпотека була оформлена на мого брата. Довгих десять років ми справно її сплачували. В
життєві історії 0
Мене не лякало знайомство зі свекрами до того часу, поки мамина подружка, яка добре знала цю сім’ю  “зсередини”, мені не наговорила небилиць. Та заради коханого Матвія я була готова на все, до того ж жити ми мали окремо. До знайомства я готувалася всю ніч. Свекор прийшов з оберемком квітів, а свекруха з тортиком. Сіли ми за стіл
Мене не лякало знайомство зі свекрами до того часу, поки мамина подружка, яка добре
життєві історії 0
Як же Улянці з села їхнього убогого хотілося вибратися ще мабуть рочків з трьох! Ця думка рік у рік розросталася в ній, заповнювала її всю до краєчків. Вона знала: будь що, будь-якою ціною вибереться! Улянка з братом Іванком від горщика, лишень ходити навчилися- біля тих свинок, як і батьки. Заходьте, рідненькі, не роззувайтесь! Ох я вас пригощу зараз, ох попируємо! – Улянка зробила крок назад, впускаючи вкотре рідню у столичну розкішну квартиру чоловіка. Ті прямо в калошах – по китайських коврах кімнат та мраморному кахлі кухні
Як же Улянці з села їхнього убогого хотілося вибратися ще мабуть рочків з трьох!
життєві історії 0
Коли онука підросла і Сашко з Маринкою стали на ноги, вони продали цю квартиру і кімнату, і купили дві невеликі квартири поряд, так добре вийшло, начебто й разом, а начебто й окремо. Ще жодна не витримала, всі покинули Сашка. “Ну, поживемо, побачимо”, – подумала вона. Маринка від такого подарунка навіть розплакалася
Коли син Сашко привів цю дівчину Маринку додому і оголосив, що у них кохання,

You cannot copy content of this page