fbpx
Ми з Людмилою одружилися, минув якийсь час, і ось тепер я не знаю, як сказати дружині, що я не хочу, щоб її син від першого шлюбу жив із нами. Не думав, що буду просити поради
Ми з Людмилою одружилися, минув якийсь час, і ось тепер я не знаю, як
Я вже не молода, маю 62 роки, чоловіка провела на небеса. Мій сенс життя – мої діти і онуки. Син живе в іншій країні, а дочка Ніночка з родиною у сусідньому місті. Я багато допомагаю доньці з дітьми, але прихильності зятя Артема не відчуваю. Приїжджаю до них на кілька місяців, а він поглядає з-під лоба. І ще Артем скупиться на продукти, хоча я теж їх купую
Я вже не молода, маю 62 роки, чоловіка провела на небеса. Мій сенс життя
На весільному рушнику ми з Захаром стояли, обоє сумно понуривши голови. Ще б пак, відчували себе у якомусь там позаминулому столітті, коли за дітей все вирішують батьки. Ця історія з нами сталася 16 років тому. Ми Захаром жили у сусідніх селах, майже не знали одне одного
Ця історія з нами сталася 16 років тому. Ми Захаром жили у сусідніх селах,
Я живу одна, чоловік вже більше п’яти років, як дивиться на мене з небес. Тому-то мої подруги і вирішили таким чином мене розвеселяти. Але не спитали вони одного, чи хочу я цього. Ні, я не проти зустрічей, але ж вони внадились ходити до мене в гості. Кожного разу я маю пів дня вичищати квартиру, а другу половину простояти біля плити. Я промовчала раз, другий, а недавно сказала їм все у вічі
Я живу одна, чоловік вже більше п’яти років, як дивиться на мене з небес.
Ось і результат мого життя. Поставила я дітям умову – або вони мені допомагають, як слід, або я продаю все, щоби зібрати собі грошей на хороший будинок для літніх людей. Звуть мене Тамара Пилипівна, маю 77 років. Я втомилася чекати, коли дорослі діти згадають про мене. Дочка і син, почувши моє рішення
Поставила я дітям умову – або вони мені допомагають, як слід, або я продаю
Одного дня в кімнату Лесі постукали. – Сонечко, одягни свою найкрасивішу сукню, і взуй ось ці босоніжки, з блискітками. В кабінеті директора на тебе чекають. Це дуже важливо. – Леся, не зважаючи на свій юний вік, вже довгий час мешкала в дитячому будинку, і все б нічого, та, що її мама, що тато, жили собі в одному із сіл України, але про дочку й не згадували
Одного дня в кімнату Лесі постукали. – Сонечко, одягни свою найкрасивішу сукню, і взуй
Ще сьомої ранку не було, як від Ольги Андріївни пролунав перший телефонний дзвінок. Я в цей час була у ванній кімнаті, тому не спішила відповідати. Після декількох пропущених на екрані замиготіло повідомлення. – Напиши свою нову адресу. Треба поговорити і дещо завести. Ти ж похапцем від нас їхала. – Тут то я зрозуміла – зустрічі не уникнути. За годину часу свекруха стояла на моєму порозі з пакетами в руках
Я знала, що Юра замість себе пришле на “останню розмову” свою матусю, тому була
Дивани і кавові сервізи з ложками, пательні і каструлі, телевізори і машини – все це ділиться, коли люди вирішують більше не бути разом. Але мої батьки пішли ще далі, вони поділили дітей та онуків. І бажання останніх не враховувалося. На той момент ми з братом вже виросли, створили власні родини, у нас обох народилися дітки
Дивани і кавові сервізи з ложками, пательні і каструлі, телевізори і машини – все
Що тобі з половини цієї квартири? Подаруй брату!, – умовляла мене мама, коли сиділа на кухні, і попивала каву. Але чому я маю це робити? Я, як і він, маю сім’ю, дитину. В той час коли ми з чоловіком виплачували іпотеку, і Мар’ян, щоб було легше, їздив на роботу за кордон, брат сидів під твоїм крилом. І навіть зараз, в нього четверо дітей, а він тулиться в однокімнатній, але на роботу кращу не піде. Звісно, там треба працювати
Що тобі з половини цієї квартири? Подаруй брату!, – умовляла мене мама, коли сиділа
Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить мені мама чоловіка. Діти вже до неї не їздять з бажанням, але їхня бабуся не хоче м’якшати, лишаючись строгою. Мені взагалі здається, що у Марини Іванівни, мами мого чоловіка Остапа, якісь давні уявлення про виховання дітей
Любонько, я твоїх дітей нормально виховую, а ти їх занадто балуєш, – постійно говорить

You cannot copy content of this page