iBilingua

Після того, як з кімнати моєї мами зникли гроші, які вона на пам’ятник збирала, я почала в квартирі справжній обшук. Спершу я думала, що мама, оскільки вже вік серйозний, поклала кудись і просто забула куди. Але все виявилось гірше, ніж я думала. Без “потенційного” зятя тут таки не обійшлося. Тільки дивним стало те, що Надя у всьому звинувачує нас з батьком. “Це все тому, що ви нам фінансово не допомагаєте!”

Після того, як з кімнати моєї мами зникли гроші, які вона на пам’ятник збирала,

життєві історії 0

Я навіть плани ніякі не можу будувати для нашої родини навіть на день-два вперед. Чому, спитаєте? адже ми окрема родина, живемо в своїй квартирі, на яку нам склалися на весілля батьки з обох сторін. А от не можу! Бо ж якщо зателефонує його Матусенька чи Таточко, чи Сестричка – Юрчик усе кидає та до них. На мої зауваження я чую тільки одну відповідь “Яка ти черства, моїм рідним потрібна допомога, а ти тут зі своїми планами!” А я тоді молода була і не задумалася, що він же до 30 років з батьками жив. Мене особисто вони не чіпають, точніше вони мене не помічають, я для них – пусте місце. Можуть дзвонити йому і о першій ночі, з якоїсь абсурдної причини, на кшталт “терміново відвези компот сестрі”, а він встає і йде

Я навіть плани ніякі не можу будувати для нашої родини навіть на день-два вперед.

життєві історії 0

Сиджу я на заробітках і Італії вже другий десяток років. І ось від чужих людей дізнаюся, що стала бабусею! скажіть, невже 1500 євро в Україні – це зараз не гроші? Ми виросли у Союзі, тому наші батьки нам особливо нічого не дали, бо в самих нічого не було. А зараз часи інші, і на мою думку, дітям потрібно допомогти стати на ноги – на те ми й батьки. Донці квартиру купила, син також просить, але 40 тисяч євро я наразі не маю. Тому нам навіть про народження онучки не сказали, подарунком знехтували. Невістка Уляна категорично заявила, що жити в селі вона не бажає. Син продовжував наполягати на своєму. Якщо грошей немає, я маю їх позичити

Сиджу я на заробітках і Італії вже другий десяток років. І ось від чужих

життєві історії 0

З Польщі я повернулася не лише з заробленими грошима, а й з дитям під серцем. Мама довго плакала, бо жили ми в селі, але змирилася і навіть допомогла поставити донечку на ноги. Минув час, моя Андріана вийшла заміж, мені подарувала двох внучат. І жили вони добре, поки одного дня не надумали і вони на ті “трускавки” в Польщу їхати. Я не хотіла дочку відпускати, відчувало моє серце халепу, і вона таки нашу сім’ю не оминула. Як тепер маю зятю в очі дивитися, не знаю

Я не хотіла дочку відпускати на ті “трускавки” до Польщі, відчувало моє серце халепу,

життєві історії 0

Вже більше трьох років мама не хоче зі мною спілкуватись. Мені, якщо чесно, соромно за свої слова і поведінку, але тоді я не могла вчинити інакше. Ну яка дитина, мамі ж за сорок п’ять? Це ж смішно, їй про внуків думати потрібно. Після всього сказаного я поїхала жалітися до тата у Вінницю. Мамі ж наголосила, щоб вона продала квартиру і віддала мені мою частку. Тепер я залишилась одна-однісінька. Проте мама живе як королева і виховує мого братика, якого я в очі не бачила

Вже більше трьох років мама не хоче зі мною спілкуватись. Мені, якщо чесно, соромно

життєві історії 0

Ми рахували кожну гривню, бо і дитина маленька на руках. Саме тому, коли свекри зателефонували Валері, він летів до них на крилах ночі, бо думав, що вони нарешті виконають свою обіцянку. Просто свого часу батьки допомогли старшій дочці, бо вона самотужки виховувала дитину. Але приїхав додому Валера сам не свій. Що ми пережили, одному Богу відомо. З того часу минуло п’ять років. Образа не пройшла, бо таке відпустити важко

Ми рахували кожну гривню, бо і дитина маленька на руках. Саме тому, коли свекри

життєві історії 0

Прийшла моя невістка до храму. Одна шкарпетка оранжева, друга зелена, якась дивна спідниця і більший на тори розміри піджак. Хтось скаже, що це модно, а я скажу, що в такому піджаку мій дід ходив, як був ще на цьому світі. Я мало там зі сорому крізь землю не провалилася, ще гірше стало, коли до мене підійшла одна жіночка після служби і спитала чого це моя невістка так вирядилася

Знаєте моя невістка мене завжди дивує, але сьогодні, то щось з чимось. Коли мій

життєві історії 0

Я подзвонила чоловіку, щоб той по дорозі купив полуниці, бо і дочка і я вже захотіла цієї ягідки. Я ж не знала, що Петро в той час був у своєї мами. Вже наступного дня вона з’явилася на нашому порозі. “Тобі не соромно? Полуниця така ще дорога! Мій син так важко на будові працює, щоб вам догоджати?”. А через декілька днів чую, як свекруха тішиться, бо зять дочці і онучці оплатив поїздку в Туреччину. То дочці все можна, а невістці полуницю, – то марнотратка! Ну анекдот, чесне слово!

Так образливо, що плакати хочеться. Знаю що є такий анекдот, але ніколи б і

життєві історії 0

Ну яке вона має право, скажіть? Моя нинішня свекруха забороняє мені спілкуватися з мамою колишнього спочилого чоловіка, допомагати Стефанії Олександрівні. Так, з першою свекрухою я досі підтримую стосунки. А з нинішньою свекрухою нічого не виходить. Раніше я прагнула мати теплі взаємини і з Оксаною Богданівною, мамою мого теперішнього чоловіка Андрія. А тепер я все частіше намагаюся знайти причину не бачитися з нею. Завжди її в мені щось не влаштовує: мої покупки, як я готую, макіяж чи одяг, чи якісь дитячі речі, які я купила своїм дітям. На думку мами Андрія, я їх дуже балую. Постійно чую докори, що приділяю увагу Стефанії Олександрівні, мамі мого першого чоловіка. Але її син був чудовою людиною

Ну яке вона має право, скажіть? Моя нинішня свекруха забороняє мені спілкуватися з мамою

життєві історії 0

Ми домовилися, що на Великдень після церкви збираємось у мами. Але коли ми задзвонили в дверний дзвінок, ніхто нам двері не відчинив. Вона через “велику” образу на мене, пішла святкувати до своєї подруги, такої ж самотньої, як і вона. Я не знаю, чи то вік на неї так впливає, чи що. Вже і сестра з Канади мені телефонувала, питала, чим я таким маму образили. Але це ж смішно. Я ж не телепат врешті-решт. Ну хоч свекруха задоволена, це вже плюс!

Ми домовилися, що на Великдень після церкви збираємось у мами. Але коли ми задзвонили