iBilingua

Нас в родині троє дітей, я і дів брати. І всі ми зараз місця собі не знаходимо, особливо я. Бо тата шкода, а ми не знаємо, як нашу 71-річну маму додому, до нього і онуків з Іспанії повернути! Казала, що вже допрацьовує – і додому до нас в Ужгород. А приїхала, побула три місяці і знову поїхала – каже, треба справи по завершувати, підлікуватися. А я ж знаю про того її багаторічного друга. І мені дуже сумно, що тату прийдеться самому старіти, хоч вони так і звикли. А як завернути маму додому? По дві тисячі євро вона нам дала, але онукам квартир купувати не збирається! Так і сказала на Великдень. А там збереження – дай боже, мама сама казала не раз

Нас в родині троє дітей, я і два брати, всі ми погодки. Звичайно, батькам

життєві історії 0

У 6.30 вчора я вже була у дітей, а о 4 прокинулася, аби насмажити їм свіжих налисників. Що мене чекало на порозі синової квартири – вам не передати! Мій сенс життя в мої 67 років – це мої діти – син з невісткою – і онучка. А що мені ще треба? З чоловіком ми давно вже більше друзі за стільки років разом, іноді мені навіть поговорити з нім ні про що. Він собі все в шахи з сусідом грає. А я допомагаю молодятам, чим тільки можу. Але вони цього не оцінили і більше я напевно туди ні ногою! Так сумно, в мене вся подушка сьогодні мокра була, не можу заспокоїтися. Коли на весіллі я подарувала Ярчику ключі, невістка і сваха ледь не пустили сльозу від почуттів. Сваха Ірина хвалилася, що для своєї Інночки вона все зробить, але гідного посагу за дочкою вона так і не дала. Та й таке. Так от, принесла я вчора налисники з курочкою і грибами і коврик новий для ванни – у знайомої на базарі в суботу пощастило по скидці купити

Мій сенс життя в мої 67 років – це мої діти – син з

життєві історії 0

Я стою в супермаркеті і дивлюся на свій гаманець. Я була впевнена, що маю щонайменше три тисячі гривень. Та при оплаті з гаманця на мене дивилися лише двісті з копійками. Вдома я розповіла чоловікові кумедну історію. – Юро, ти не повіриш, що зі мною сьогодні трапилося. Дивина та й годі! Я хотіла розрахуватися за покупки, а у мене виявляється, немає готівки. – Чоловік засміявся і сказав, що це після сорока рахується нормою. Так ми б і далі сміялися, якби у цій історії не була замішана дочка

Дочка почала цупити в нас гроші. Чоловік каже не хвилюватися, що це такий вік.

життєві історії 0

Я ж свекруху попередила, що день народження Тимурчика будемо святкувати вдома, бо так дешевше і мені легше, бо ж чоловік працює в іншому місці по три тижні, і зараз якраз він там. Богдана Сергіївна наче спокійно віднеслася до цієї інформації. Наче. Але це ж її квартира! Так, ми живемо в квартирі батьків мого чоловіка. Ну й що з того? І ось в суботу маємо святкувати день народження дитини. Чоловіка немає. Я сказала мамі чоловіка, що будемо святкувати вдома, вона погодилася. Я запросила вже кумів, свекруха запитує, що готувати, що купувати. Ніщо не віщує подвоху. Але в суботу зранку Богдана Сергіївна прокидається – і ніби її підмінили. Каже мені, щоб ми пішли святкувати в ресторан. Але Юра не хотів мене слухати, сказав, щоб я вибачилися перед його мамою – і крапка

Я ж свекруху попередила, що день народження Тимурчика будемо святкувати вдома, бо так дешевше

життєві історії 0

Я для себе вирішила, більше маминої ноги в моїй квартирі не буде. Ну не може вона по доброму. Я про це знала ще з дитинства, коли вона приходила з роботи, а якась дрібничка не була на своєму місці. Я і так довго тягнула з власним житлом. Тепер мене ніхто не заставить жити з цією людиною під одним дахом. Шкода тільки, що мама цього, мабуть, ніколи не зрозуміє. І тата, якщо чесно, шкода. Не здивуюся, як одного дня почую від нього: “Ми з мамою розлучаємось!”

Я для себе вирішила, більше маминої ноги в моїй квартирі не буде. Ну не

життєві історії 0

Я взяла в кредит для дочки доволі дорогий телефон. Ми як домовилися, що Андріяна влаштується нарешті на роботу і якось разом його перекриємо. Дівці вже 25 років, давно пора. Але вже який місяць я оплачую кредит зі своєї мізерної зарплати. Та дивує мене інше. Виявляється, дочка не планує горбатитись “на дядю”. Вона взяла “курс” на те, щоб вийти заміж за впливового і багатого чоловіка

Моїй доньці вже двадцять п’ять років і вона зовсім не спішить працювати. Нещодавно вона

життєві історії 0

Сьогодні чоловік зранку привітав мене дорогим красивим букетом, та на тому і все, хоча і говорила, що і міксер новий треба, і постільної комплект не завадить. Тобто натякнула більш ніж прозор. Та мене не захотіли почути! Зате коли ми сіли снідати насмаженими мною звечора налисниками, Славко огорошив мене новиною – вони з сестрою купують мамі в честь Дня матері автівку, її вже пригнали з Німеччини! Люди, у нас зі Славком троє дітей, живемо в оренді, про машину лиш мріємо. Його незаміжня старша сестра – в Італії на заробітках, але склалися навпіл! Тут до мене дійшло, чому у Славика така мала зарплата останні пів року була

Сьогодні чоловік зранку привітав мене дорогим красивим букетом, та на тому і все, хоча

життєві історії 0

Сину вже двадцять, тому мені й соромно за нього. Я не здивуюся, якщо мені сусіди будуть на сина жалітися, що їм неприємно з ним в ліфті їхати. Ось я і вирішила провчити Маркіяна. Я протрималася близько двох тижнів, але сьогодні не витримала. Прийшла з роботи і сама почистила йому взуття, попрала і попрасувала одяг на ранок, не можу дозволити вийти з дому брудним і не почищеним, соромно

Моєму сину Маркіяну вже 20 років, він сильний хлопець, розумний, приємний у спілкуванні. Навчається

життєві історії 0

Я просто з іншої зовсім родини, у нас не прийнято просити гроші одне в одного. Мені вже 40 років, а я досі дивуюся порядкам у сім’ї, в яку я потрапила, коли вийшла заміж за Романа. Ну от його мама так вважає – і крапка! І то нічого, що мій чоловік має свою родину, але він неодмінно має допомагати своїй сестрі і племінниці, вони ж біднесенькі, без чоловічої підтримки. А Рома – ось він, поруч. Племінниця Настя просить гроші у мого чоловіка щодня! Я вам не перебільшую. І він не може їй відмовити. Насті 16 років, вони з мамою живуть у судньому будинку, а свекруха поверхом нижче від нас. Але це вже ні в які ворота, ну чесно! Роман збирається оплачувати навчання племінниці в університеті

От не знаю, я просто з іншої зовсім родини, у нас не прийнято просити

життєві історії 0

Микола ще до весілля по заробітках мотався. Жити було важко без чоловічої руки, бо з кожним “цвяхом” я бігла по сусідах. Ось тому я й раділа, коли по стану здоров’я мій чоловік повернувся в Україну. Я ж не думала, що його бабуся, якої вже багато років немає на цьому світі, нам наробить такої “бурі”. Так важко мені, що годі й словами описати

Микола ще до весілля по заробітках мотався. Жити було важко без чоловічої руки, бо