fbpx

Паша часто згадує, як добре він жив до Люби. Спокійно після роботи грав у улюблені комп’ютерні ігри. Жодних проблем у нього не було. Якось зайшовши до Олега Петровича, він з сумом йому сказав, що він мав рацію. Не тягне Паша сім’ю із дітьми. І що тепер робити?

Паші було двадцять сім років. Він працював на майонезному міні-заводі. Винаймав однокімнатну квартиру і на решту грошей ні в чому собі не відмовляв.

Основним його захопленням був комп’ютер, де він грав у різні ігри. Комп’ютер він постійно оновлював у магазині неподалік його будинку.

З господарем магазину Олегом Петровичем у нього склалися дружні стосунки. Вони довго розмовляли. Паша вважав його за свого друга.
Олег Петрович навіть міг зайти до Паші додому та допомогти налаштувати йому комп’ютер.

Випадково Паша познайомився у гостях у знайомих із дівчиною — Любою. Люба була його ровесницею і вони поли зустрічатися.

Люба теж винаймала квартиру і вони швидко вирішили, що краще жити разом. Зарплата Люби теж була невеличка і матеріально разом вони стали жити краще.

Паша оновив собі комп’ютер, а Люба одяглася. Життя у Паші явно налагодилося. Він часто став навідуватись до Олега Петровича за модернізацією свого комп’ютера. Якось він радісно йому повідомив, що Люба скоро народить дитину.

– Не потягнеш ти дружину з дитиною – песимістично сказав йому Олег Петрович.

Паша навіть не зрозумів такої відповіді. Він завжди жив лише сьогоднішнім днем. Сьогодні все було гаразд. Він навіть думати про цю тему не став.

Незабаром його дружина несподівано народила двійнят. Вона більше не працювала. Після сплати оренди за квартиру грошей залишалося мало. Одному ще якось вистачало, а ось чотирьом цього було явно мало.

Паша мав брата Антона. Він жив у цивільному шлюбі з дівчиною у її трикімнатній квартирі. Паші вдалося з ними домовитися, що він із дружиною тимчасово до них оселиться. Але від переїзду його життя не стало легшим.

Грошей, як і раніше, не вистачало. Та й терпець громадянської дружини брата був не вічним. Будь-якої миті вона могла вигнати їх усіх разом із його братом. Свій комп’ютер він давно продав Олегу Петровичу за гроші. Нової роботи з більшою зарплатою знайти не міг.

Паша часто з ностальгією згадував, як добре він жив до Люби. Спокійно після роботи грав у улюблені комп’ютерні ігри. Жодних проблем у нього не було. Якось зайшовши до Олега Петровича, він з сумом йому сказав, що він мав рацію. Не тягне Паша сім’ю із дітьми. І що тепер робити?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page