Моя невістка, ну геть розгнилилася, замість того, щоб навести лад у хаті до свят, вона поїхала в перукарню наводити красу.
Моє життя було нелегким з самого початку. Зі своїм чоловіком я познайомилась на весіллі у подруги.
Ярослав сам родом із Закарпаття, куди мене і повіз після нашого з ним весілля. Та хіба ж я знала, що мене чекатиме на чужині, то б ніколи не покинула свій рідний дім.
Свекруха моя ще та була прикра жіночка, постійно прискіпувалась до любої дурнички.
В будинку де ми жили із свекрухою і її сином, завжди мала бути ідеальна чистота. Не та, до якої звикла я. Тому я цілий час почувала себе в напрузі і в гонитві за ідеальною чистотою і себе виморювала.
З Ярославом у нас народився єдиний син, якого ми назвали Андрійком. Коли сину виповнилось одинадцять, я прийняла рішення піти від чоловіка і його сімейки і зібравши речі втекла до батьків.
Мої батьки жили в селі, тримали чималу господарку, мама постійно мене жаліла і всяко мене підтримувала допомагаючи фінансово.
Та коли мій син підріс і заробляв сам на себе, то я часто отримувала від нього турботу.
То чобітки мені нові купить, а то і сукню. Батьків вже кілька років, як з нами вже немає, а ми з сином живемо собі душа в душу.
В будинку ремонти поробили, господарки, як такої вже нема, хіба що пару курей і свинка.
Я за сина звикла завжди дбати, щоб у нього все було чисте, попрасоване.
Та десь пів року як мій Андрій женився. Привів мені невістку, та таку ледачу, що я навіть не знаю, як маю з нею вжитися. Вчитися від мене вона нічого не хоче, говорить: “Ваш Андрій не дитина, може і сам собі попрасувати і їсти взяти”.
А порядок в хаті вона не дуже тримає, робить генеральне прибирання лише раз в тиждень. Я їй розказую, як моя свекруха мене вчила, що вологе прибирання має бути щодня.
А вона лише сміється і повністю ігнорує мої зауваження, що мене аж виводить із себе.
Перед святами купа роботи, а моя невістка, бачте, красу наводить. Одного дня на манікюр поїхала, а перед самим Святвечором я їй говорю, що потрібно добре подвір’я попідмітати, бо сніг розтанув і вітер купа гілочок і сміття на подвір’я наніс.
А вона: “Я на фарбування записана”. Та де ж я могла б собі таке дозволити свекрусі говорити, в мене робота на першому місці була.
Гості як прийдуть, то в першу чергу оцінять не твою красу, а яка ти господиня.
Та хіба теперішній молоді то в голові? Їм аби гарно виглядати самим. А поваги до старших і послуху ніякого.
Синочка лиш шкода, він у мене до іншого ставлення звик, а попалась йому не достойна його дівчина.
Що робити мені, як матері? Як допомогти сину?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
