Ми з чоловіком Віталієм, зустрічалися ще зі школи… Разом подорослішали. Разом вступили в університет, а коли завершили навчання, Віталік зробив мені пропозицію. Це було гарно і неочікувано, це було на Говерлі…
Ми відгуляли скромне весілля, переїхали в його квартиру, а згодом Боженька подарував нам єдине дитя – дівчинку.
Назвали ми її Ірина, Іруся, така миленька була. Не могла втриматися, і можливо трохи залюбили Ірусю, але все одно для мене вона найкраща.
Гарненькою виросла, в школі добре вчилася. Бувало, що в досить юний вік зустрічалася з якимись хлопцями, але це було не серйозно…
А от коли вступила в університет, то на другому курсі познайомилася з Арсеном. Хороший, розумний хлопчик, тягнув на державному.
Та те, що я згодом про нього дізналася, зруйнувало мій звичний світ.
Батьки розлучені, про тата Арсен не хотів згадувати, а мама Галина, ще з його підліткових років в Італії на заробітки поїхала. Тоді він був з бабусею Мариною Іванівною, вона хоч і всякі болячки мала, але за дитиною дивитися ще могла…
Загалом, хороший хлопець, і оскільки зростав він не в повній сім’ї, собі хотів побудувати міцну сім’ю, як то кажуть, раз і назавжди.
І ось коли навчання завершилося, Арсен поїхав з Віталіком на рибалку, і попросив руки нашої донечки. Чоловік дав згоду…
Коли ж рибаки повернулися додому, майбутній зять і в мене попросив згоди на одруження, і я теж погодилася…
А найцікавіше, що Арсен планував зробити пропозицію, коли вони з Іринкою поїдуть до Італії до його мами…
Звісно, мені стало трохи шкода, що я на власні очі цього не побачу. Просто уявіть, наскільки ж романтична і незабутня пропозиція буде там, в Італії біля Колізею…
І ось день від’їзду настав, я з радістю відправила Ірусю в подорож. Очікування давалося важко, але я нічого доньці не казала, щоб не зіпсувати сюрприз…
І ось день, коли моя дочка мала повернутися з Італії настав. Настав той день, коли вона вже мала б показати мені каблучку, розказати про пропозицію в деталях…
Тож як тільки Іруся приїхала додому, я почала з нетерпінням питати: “Показуй, показуй”… Донька подивилася на мене з нерозуміння, тоді я побачила, що на пальці нічого не було…
Як вже потім я дізналася, що Іра і Арсен дуже посварилися перед посадкою на літак, та і в самому літаку суперечки не вщухали…
Можливо через це хлопчина і не зробив пропозицію… Хоча для мене це стало дивним, все-таки всі три роки було в них в стосунках все добре, можна сказати, навіть ідеально…
Знаєте, ось тепер я не знаю, що робити… Доця образилася на Арсена через те, що він не зробив пропозицію… Мені здається вони можуть розійтися.
Але така хороша пара була б, якось не хочеться, щоб донька втрачала свою, можливо, долю. Але і не хочеться, щоб потім вона мене звинувачувала або в тому, що я підштовхнула її до життя з Арсеном, або в тому, що я все бачила і нічого не зробила…
Що мені робити в цій ситуації?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило