Ми із чоловіком Романом разом уже 5 років. Всі ці роки ми жили спокійно та без суперечок, але, здається, все змінилося.

Переїхали ми кілька місяців тому до свекрухи на Волинь, але поселилися не з нею, а  в квартирі його бабусі в тому ж місті, не далеко від Софії Орестівни. Та чомусь мій чоловік вирішив, що я маю радісно бігти прибирати квартиру свекрухи…

Зараз я сиджу вдома та не працюю. Чотири роки тому у нас народився син, з того часу я ще не вийшла на роботу, а зараз так і нікуди. Чоловік наполягає, щоб я створювала домашній затишок, а він забезпечуватиме сім’ю. Заробляє він непогано, тому я не поспішала з роботою.

Чесно сказати, домашні справи мені не дуже подобаються, я краще в офісі працювала б. Але якщо так склалося, то навчилася все робити добре. Кілька тижнів тому я вирішила влаштувати генеральне прибирання вдома.

Навіть штори випрала. Коли повісила назад, чоловік аж засяяв.

Каже: «Ого, як одразу затишніше стало! З чистими шторами набагато краще. Я ось днями був у мами в гостях. У неї на шторах аж пил осів. Не хочеш сходити до неї і допомогти з пранням і прибиранням?”

Мене, щиро кажучи, здивувало таке прохання, але Роману я відмовляти не стала. Подумала, що допомагати свекрусі теж потрібно, адже ми сім’я.

Та скоро я пошкодувала про це рішення. Мій порив Софія Орестівна вирішила використати на повну. На прибирання у її будинку я витратила всю суботу. Крім штор вона змусила мене вибити килими, витерти пилюку на всіх шафах і полицях. Мовляв, якщо вже прийшла, то допоможи весь пил прибрати.

Після такого прибирання я ледве прийшла додому. У такий нехитрий спосіб чоловік відправляв мене на прибирання до свекрухи ще кілька разів. Замість того, щоб провести суботу з чоловіком і сином, я драїла будинок свекрухи. І, якщо чесно, щоразу задавалася питанням, чому я це роблю.

Нещодавно ми сиділи з чоловіком на кухні, зайшлася мова про прибирання. І він раптово запитав:

“Оленко, а чому ти ніколи не пропонуєш піти до мами і допомогти їй із прибиранням? Я думав, що ти сама будеш час від часу навідуватись до неї та прибирати. Чи ти чекаєш, щоб я попросив?”

Якщо чесно, я здивувалася від такого запитання. Не думала, що прибирання в чужому будинку входить до моїх обов’язків. А ось чоловік чомусь вирішив, що я маю цим займатися.

Тоді я сказала, що взагалі-то це його мати. І якщо він хоче допомогти їй із прибиранням, то нехай сам і допомагає, а не перекладає це на мене. Зручно моїми руками виконувати свої бажання.

На що Роман заперечив, що якщо він забезпечує сім’ю, то турбота про свекруху теж входить у мої обов’язки. Видно було, що він образився на мої слова. Я вирішила не розпалювати сутичку і промовчала про те, що його бадьора й енергійна 55-річна мати ще сама може зайнятися прибиранням у будинку і сама. Тому я просто спокійно сказала, що такий розклад мене не влаштовує.

Я заявила, що краще вийду на якусь роботу, а домашні обов’язки поділимо навпіл. Тоді все буде слушно і справедливо. А для мами його зможемо викликати клінінгову службу, якщо їй так потрібна допомога з прибиранням.

Романа мої слова засмутили, тому він майже зі мною не розмовляє. Але я не зрозумію, в чому я не права? Я дісно мушу прибирати у його мами?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.