“Чим довше я живу з матір’ю під одним дахом, тим ясніше я розумію, як же я її не люблю!” саме так сказав про свою матір Сергій.
Колись у мене була подруга Аліна, вона була старша за мене на пару років, у дитинстві ми з нею жили в сусідніх будинках, часто грали разом.
Аліна вийшла заміж за Сергія, щойно їй стукнуло 18 років, незабаром у них народився син Ігор, а потім і донька Вероніка.
Нині Ігору вже 13 років, Вероніці 10. Жили вони добре, ладнали між собою, та й у матеріальному плані не бідували, у Сергія є свій невеликий бізнес. Але три роки тому Аліни не стало.
Сергій залишився один із двома дітьми. Він розумів, що з ними треба займатися, водити до школи, на секції, робити з ними уроки.
Раніше цим займалася Аліна, він постійно на роботі, і закинути свою роботу він ніяк не міг, дітей потрібно утримувати. Тож коли не стало дружини запросив пожити до себе свою маму Зінаїду Іванівну.
Особливої теплоти у стосунках між матір’ю та сином не було ніколи. Сергія самого переважно виховувала бабуся, а Зінаїда Іванівна займалася виключно своєю кар’єрою. Вона все життя пропрацювала на керівних посадах, звикла, що всі та у всьому завжди її слухаються.
Але вік її вже перейшов шістдесятирічний рубіж, настав час замислюватися про відхід на заслужений відпочинок. І коли після раптової смерті невістки син запропонував їй переїхати до нього, щоб допомогти з онуками, вона дуже швидко за цю пропозицію схопилася.
Спочатку все було тихо і спокійно, Сергій цілий день був на роботі, Зінаїда Іванівна проводила онуків до школи, зустрічала їх після уроків, годувала обідом, допомагала з домашнім завданням, водила на додаткові заняття.
Але минав час, і Сергій почав помічати, що за успішністю діти почали з’їжджати на трійки, вчителі почали часто писати у щоденники зауваження про невиконані домашні завдання.
Якогось дня Вероніка зізналася татові, що вона не хоче і не робитиме домашньої роботи з бабусею, бо та на неї кричить. «Вони зовсім не слухають, що я їм пояснюю» говорила потім на своє виправдання Зінаїда Іванівна.
Після того Сергій почав намагатися звільнятися з роботи раніше, щоб самому допомагати дітям з уроками, Ігор потім найняв репетитора.
Що більше минало часу, то частіше Зінаїда Іванівна починала показувати свій характер. Постійно вчила Сергія та дітей як правильно жити, що одягати, що є, куди ходити на прогулянку, з ким спілкуватися, а з ким ні, куди їхати влітку відпочивати, в які гра грати.
Коли розуміла, що на її слова ніхто не звертає уваги, підкріплювала ці слова діями. Наприклад, якщо діти просили купити їм якісь чіпси, а бабуся це бачила, то ці чіпси ці опинялися у відрі для сміття.
Але перша серйозна суперечка сталася у Сергія з матір’ю півтора року тому, тоді він з дітьми цілий день ходив по торговому центру, накупив їм багато одягу. Бабуся одяг не схвалила, заявила, що не дозволить дітям у цьому на вулицю виходити.
Ігор не послухав, наступного дня пішов у гості до друга в нових джинсах… А вже наступного ранку весь новий одяг дітей був порізаний на шматочки і викинутий у відро для сміття.
Після тої першої суперечки Зінаїда Іванівна поїхала і не приїжджала майже місяць, Сергій навіть встиг подумати, що без матері йому навіть краще, ні йому, ні дітям нерви ніхто не тремтить.
За останні півтора року Зінаїда Іванівна з виховною метою встигла розбити Ігору два планшети, а Вероніці новий мобільний телефон, а скільки вже було викинуто їжі та одягу… Але останньою краплею для Сергія став останній випадок…
Рік тому Ігор дуже невдало впав, він мав серйозний перелом в області коліна зі зміщення.
Але, мабуть, щось зрослося все одно неправильно, тому що Ігор досі на цю ногу трохи накульгує, а іноді його нога починає дуже хворіти настільки, що він не може її навіть зігнути.
Поки Сергій був на роботі, Зінаїда Іванівна попросила Ігора щось віднести кудись, Ігор відповів, що не може, нога знову почала боліти і йому складно навіть просто стояти.
Бабуся не повірила, заявила, що Ігор спеціально вдає, що в нього нога болить, у його віці вона вже гроші думала як заробити, а він сидить на всьому готовому.
Що ще вона сказала йому невідомо, але після її слів Ігор підвівся і вийшов з квартири, грюкнувши дверима. З-за болю в нозі він оступився на сходах у під’їзді і впав знову на своє хворе коліно. Добре, хтось із сусідів це побачив і зателефонував до Сергія. Ігора знову відвезли до лікарні, на рентгені сказали «тріщина».
Бабусю, Ігор бачити більше не бажає, він так прямо і сказав батькові, що не повернеться з лікарні додому, доки вона там. І Сергій з ним згоден, він і сам більше не хоче бачити матір у своїй хаті і дуже шкодує, що покликав її до себе жити.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.