fbpx

Петро з Галиною вчились в одній академії. Зрозумівши, що створені одне для одного, з весіллям не тягнули. Наречений з доволі заможної сім’ї. Батько підприємець, п’ятикімнатна квартира в елітному районі Харкова, в якій дизайнер постарався на славу. У Галини не з таким пафосом, але також гарненько. На весілля тато нареченої взяв кредит, щоб не виглядати перед сватами біднішими. І ось настав день “Х”

Петро з Галиною вчились в одній академії. Зрозумівши, що створені одне для одного, з весіллям не тягнули. Наречений з доволі заможної сім’ї. Батько підприємець, п’ятикімнатна квартира в елітному районі Харкова, в якій дизайнер постарався на славу. У Галини не з таким пафосом, але також гарненько. На весілля тато нареченої взяв кредит, щоб не виглядати перед сватами біднішими. І ось настав день “Х”.

***

Петро з Галиною вчилися в одній академії і в одній групі. Зустрічатися стали на другому курсі і закінчення навчання не стали чекати. В кінці другого курсу зіграли весілля.

Петро був із забезпеченої сім’ї. Тато – підприємець, квартира п’ятикімнатна в центрі міста. У квартирі шкіряні дивани, меблі зі справжнього дуба, паркет, дизайнерські штори на вікнах і т.д.

Галина з сім’ї вихователя дитячого садка і простого будівельника. Двокімнатна квартира з меблями, свіжий ремонт без всякого пафосу і все.

Весілля було в ресторані, оплачували батьки торжество навпіл. Тато нареченої взяв у банку кредит з цієї нагоди.

Гостей було багато, більше сотні. Родичі, друзі, добрі знайомі вітали молодих щиро, бажали всього багато, дарували конверти.

Веселилися від душі. Столи ломилися від різноманітності страв.

Після весілля молоді, радісні і щасливі, стали розпаковувати конверти. Суми були різні. Деякі конверти були підписані, але більша частина анонімні.

Три конверти виявилися порожніми, в одному було 200 гривень, а ще в одному 50 гривень.

У Петра і Галини щелепи відвисли, коли вони побачили ці конверти.

– І у кого вистачило нахабства подарувати такі конверти? – міркувала вголос Галя.

– Але точно не у моїх родичів! – Впевнено сказав Петро і додав: – У нас всі родичі заможні!

– Ти вважаєш, що мої рідні на таке здатні? – Обрзилась Галина. -Хочеш сказати, що вони бідняки?

-Не хочу сказати, але за своїх я ручаюсь. А ви запросили колгоспників і сподівалися, що вони хороші суми подарують! – впевнено сказав Петро.

– Ось як раз колгоспники порожніх конвертів не покладуть, а твої підприємці за копійку все що хочеш зроблять! – майже крикнула Галя і жбурнула в новоспеченого чоловіка порожні конверти.

Вони ще довго намагалися зрозуміти, хто їм таку “свиню підклав”, звинувачували то одних родичів, то інших, то друзів підозрювали.

Душили і сльози, і досада, і соpом. Вони лаялися – мирилися. До ранку трохи заспокоїлися, але, як то кажуть, осад залишивcя.

Що скажете з цього приводу? Були у вас, чи ваших рідних такі ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page