Підійшла я на зупинку, бачу, сидить Катерина. Я не зраділа, але все ж таки чемно привіталася. Почала вона виказувати невдоволення з того, як я вдягнулася, потім не пам’ятаю з чого все понеслося, але “буря” була величенька. Звісно я намагалася не опускатися до рівня сусідки, але прийшлося за себе постояти, а то б взагалі з болотом змішала. А через деякий час селом пронеслась новина, яка мене дуже навіть потішила.
Ох ми всі і пораділи…
Живу я в селі, як і багато з односельчан, маю город, маю і трохи господарства там і кури, і гуси ще й пару кролів.
З чоловіком Олегом хоч двоє по роботах, але приходиться знаходити час на поле.
Набагато менше до цього залучені наші діти. У нас син Сергій і донька Оля.
Звісно, ми їх привчаємо до роботи, але вони далеко не настільки багато працюють, як ми в дитинстві.
Наша хата розташована в такому місці, що з усіх сторін сусіди. Якщо чесно, я з усіма в хороших стосунках. Іноді можемо і поговорити, і один до одного завітати.
В мене навіть серед сусідів є подруга Галина, ми з нею і в Київ, і в гори, і на озеро їздили. Часто на празники один до одної ходимо, але ми можемо і по роботі допомагати. Ось цього року я їй викопувати картоплю допомагала, а Галя мені минулого року допомагала садити.
Та не всі сусіди такі хороші. Є в нас одна така сусідка, Катерина Вікторівна, то така, що краще й не було б. Попри те, що на схилі віків, то працює, як за двох.
Та іще дуже сварлива жінка, як не на свого чоловіка верещить, то інших людей повчає як жити. Завжди лізе з непроханими порадами. Вічно обмовить, ще й підставити може.
Пихата баба, та Карина. В своєму оці й колоди не бачить, а в чужому скалку помітить. Впевнена, якщо б хтось був таким наглим, як вона, то ця Катерина живцем би злопала ту людину.
Але коли ж сама Катя нагліє то так має бути, ще й може виказати, що наглість – друге щастя.
Навіть зі мною Катя сварилася, хоча я намагаюся обходити її десятою дорогою. Це трапилося давніше, пам’ятаю підійшла я на зупинку, бачу сидить Катерина. Звісно я не зраділа, але все ж таки чемно привіталася.
Щось вона почала виказувати невдоволення з того, як я вдягнулася, потім не пам’ятаю з чого все понеслося, але “буря” була величенька.
Звісно я намагалася не дуже опускатися до рівня сусідки, але теж прийшлося за себе постояти, а то б взагалі з болотом змішали.
Напевно багато хто чув новину про, те що оштрафували 7 паліїв на Львівщині.
Серед паліїв, які отримали штраф, була і моя сусідка, яка всьому селу псує життя. В той день і я палила, але зовсім трішки, якщо чесно, але мені пощастило вийти сухою із води.
Ох, бачили б ви лиця мої односельчан, коли вони дізналися, що Катя штраф отримала. В нас з подругою навіть усмішка на лицях появилася, коли ми почули, що сусідку оштрафували… Так їй і треба. Думаю, заслужила.
А ви що думаєте? Чи шкода вам Катю? Можливо це її так доля покарала?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла
- Я дуже не хочу, щоб синочок платив аліменти колишній, вона й так все хитро обставила. Все, вони для нього – перегорнута сторінка! Ми з сином не знаємо, що й робити. Після весілля молодих я дозволила їм жити у моїй квартирі. Василя на той момент вже не стало. Сама переїхала до приватного будинку. Катя наполегливо потребує грошей щомісяця. Хіба треба платити аліменти на неповнолітніх дітей, якщо віддав квартиру? А якщо її взагалі скоро чужий дядя ростити буде, вітя якийсь чи саша?
- Коли мені було 23 роки і мене в селі ніхто заміж не кликав, а мама й тато вже насідали, адже їм ще молодших треба піднімати, я поїхала зі знайомою в Польщу і там через кілька років вийшла заміж за літнього поляка. Тепер я ще молода і досить заможна вдова з квартирою у старому будинку у Кракові. Вчора зібрала речі мами й сестер – ну скільки можна? Мама пообіцяла залишити мене без спадщини
- Так, я залишила свого сина, але ж не на чужу людину, а на рідну бабусю, а сама подалася за Євгеном до Херсону. Я ж мала право на кохання. Але якщо мене Євген любив, то про мого сина і чути нічого не хотів. Та зараз все змінилося, Євген покинув цей світ, а його діти прогнали мене з квартири. Я надіялась, що Богдан подасть мені руку допомоги. Єдине, що він сказав: “Ти проміняла мене на чоловічі штани! Бачити тебе не хочу!”
- Вчора Іванка прийшла до мене на чай ввечері і розповіла історію, в яку мені важко повірити. Прокинулась вона вночі від того, що по всій кімнаті були розпилені улюблені її парфуми, які так любив Василь. Та так сильно, а Іванка говорить, що вже давно ними і не користувалась, тому здивована була, як це могло трапитись, адже в будинку окрім неї більше нікого не було. А зранку на підлозі знайшла папірці від улюблених цукерок Василя. І ось сиджу я і думаю, чи фантазія так розбушувалась, чи дійсно правда