Дівчата, у кого ще така свекруха – артистка.
Сьогодні на кухні мала таку неприємну ситуацію.
Весь тиждень мій чоловік поводив себе негідно, додому приходив “веселий” – ну ви зрозуміли…, не дивлячись на те, що у нас виховується двоє синів, і один з них дитина з особливими потребами.
Телефон він від мене не брав, коли я йому дзвонила, адже переживала, бо різне страхіття в голову лізло. Та замість того, щоб поговорити з сином, свекруха постійно вигороджує його.
В неї сліпа любов, я це вже давно зрозуміла. В цій сім’ї постійно один винуватець, це я, щоб не сталось, вони завжди праві, і виїдають мої останні здорові клітини.
Все розпочалось з того, що свекруха виорала з самого ранку картоплю. Я, як зазвичай, готую всім на пів дев’ятої сніданок.
Дітей потрібно в школу зібрати і сама на дев’яту біжу на роботу. Адже працюю продавцем в місцевому магазинчику. Зварила я в цей день картопельку з сердельками і салатик зі свіжих огірків, помідорів туди не давала, бо мої синочки не люблять.
Тут свекруха вчепилась за ті помідори. Я з десяток раз пояснила, що не давала, адже діти не люблять, хочете помідор, наріжте собі окремо в тарілку.
– Сніданок на плиті беріть їжте.
– Та то твій обов’язок, як жінки, їсти хлопові готувати.
– Так, добре, це мій обов’язок і я його виконала! А який обов’язок у мого чоловіка? Вашого сина? І чи він його виконує?
Тут була пауза, а потім знову розмова про помідори. Адже вона їх вирощувала, вкладала душу, а вони пропадуть.
Замість того, щоб взяти собі їсти і трошки вже промовчати, вона не зупинялась. Я зрозуміла, щоб це все припинилось, мені просто потрібно піти снідати в іншу кімнату.
Знаючи цю жінку, вона не зупиниться, як вже заведена… Коли я переходила коридор в кімнату, моя свекруха сильно гримнула дверима так, щоб я зрозуміла, що вона не снідала.
Чоловік вибіг з ванної кімнати і почав кидати на мене свої звинувачення.
Що то я у всьому винна, що я, як завжди, не права. І ще багато образливих слів, яких я багацько почула в цьому домі за своє життя.
Щоб ви собі розуміли, вся турбота за дітей і будинок, на моїх плечах.
Фінансової підтримки я від чоловіка майже не маю, як і моральної також. На сьогоднішній день мені тридцять вісім років. А таке відчуття, що живу, бо мушу для своїх дітей.
Так, бувають світлі дні коли все добре, та вони дуже короткі і їх так мало. В більшості за поворотом я чекаю нових образ від свекрухи і чоловіка. А ще від людей, які не розуміють нічого про особливість моєї дитини.
Причиною сьогоднішньої нашої “бурі” зі слів свекрухи, коли я прийшла її обійняти і попросити, щоб вона припинила всю цю ворожнечу, виявилась ложка, яку я неправильно поклала у салат і тим самим її образила.
А мене на її думку нічого не образило, і тільки я винна у всіх цих конфліктах. Бо маю мовчати, і закривати на все очі…
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!