В черговий раз моя сусідка Женя залишилася одна. Не в сенсі, що одна-однісінька на білому світі, а в тому сенсі, що черговий «чоловік змився». Зате двоє діток з нею: доньці Василини десять років, синові Вані – п’ять.
Діти від різних батьків; два рази моя сусідка була одружена офіційно: було весілля з кільцями на машині, біле плаття і гості. Від першого чоловіка народила дочку. Прожили разом два роки, розійшлися. Женька говорила, що не зійшлися характером, що поквапилися одружитися.
Потім зустріла Віталія, рік зустрічалася; начебто ось він – справжній, на все життя. Народився сина. Три роки прожили, потім – розлучення. На перший погляд, все добре було у них. Але виявилося, Віталій ще той ходок на сторону. Женька на перший раз пробачила. Історія повторилася – розійшлися.
Знайомі говорили: «Куди тепер їй – з двома дітьми? Дівчатам молодим важко знайти чоловіка, а їй з таким «приданим».
Але Женька не впала у відчай: ходила на зустрічі, закохувалася, розчаровувалася, потім знову знайомилася – загалом, не впадала у відчай.
Після офіційного заміжжя Женька три рази сходилася. На перший погляд, мужики видні, освічені, модно одягнені. Але коли під одним дахом починали жити, один мужик альфонсом виявився, другий – гулящим. А третій взагалі – любив випити – відразу і не розпізнаєш.
Вигнала вона його і сказала: «Більше заміж не піду». Діти є, квартира є, робота є й добре».
Підростала донька Василина і частенько говорила мамі, щоб шукала чоловіка. Женька сміялася, обнімала дочку і говорила, що їм і так добре. Але Василина вдивлялася в будь-якого знайомого чоловіка, а потім мріяла, що може бути як раз дядько Діма або дядько Рома буде чоловіком її мамі, а їм з Ванькою батьком.
Так минув рік. Женька як і раніше була одна. Навесні затіяла ремонт, а після ремонту купила новий холодильник. Після обіду чекала, коли привезуть з супермаркету.
Вантажники занесли холодильник, поставили. Василина крутилася поруч. Один з вантажників – невисокий, середніх років чоловік, вже лисуватий – дуже старанно встановлював холодильник. Василина, жвава на мову, розговорилася з ним.
За якихось п’ять хвилин вона з’ясувала, що звуть вантажника Вадим, що він розлучений, що у нього росте син – ровесник Василини.
Коли вантажники пішли, то Василина сказав Женьки:
– Мама, виходь за нього заміж!
– За кого?! – Розгубилася Женька.
– За Вадима – вантажника
– Фантазерка, ти моя! – Розсміялася Женька. – Не дарма в тебе ім’я казкове, ось і придумуєш різні історії.
– Він хороший, мама! Я знаю! – Наполягала дочка.
– Але ми ж його не знаємо зовсім. І він нас теж не знає.
– Але ти йому сподобалася, я бачила, як він на тебе дивився. І дітей він теж любить, по синові нудьгує.
Женька обняла доньку і заплакала, потім непомітно витерла сльози. Вантажник Вадим не був красенем, але було щось у його погляді добре, що розуміє.
– Ну, і як ми його тепер знайдемо? – Запитала Женя дочку. – Не шукати ж його в магазині.
– У магазині він тільки підробляє, а працює Вадим в майстерні – він налагоджує чайники, праски, пилососи, – радісно повідомила Василина. А майстерня ось тут за рогом.
Можна було б все це прийняти за дитячий лепет, за несерйозна розмова. Женя так і вчинила. Ні в яку майстерню вона йти не збиралася, тому що навіть не уявляла, що скаже чужого чоловіка та й нав’язуватися комусь було не в її правилах.
Минуло три місяці, історія ця забулася. Але зламався якось праска і Женька, вирішивши спробувати налагодити; заглянула в першу-ліпшу майстерню. Вадим її одразу впізнав. Праску він їй налагодив, заодно і познайомилися.
Але навіть після знайомства Женька не збиралася заміж за Вадима. А ось він був налаштований серйозно. Зробив їй крок назустріч – запросив в боулінг. Женька погодилася. Потім запросив разом з дітьми на пікнік. А потім… Загалом, стали жити разом.
Вадим виявився хорошим майстром по ремонту побутової техніки, а вантажник – це його підробіток. І тепер всі сусіди знають, до кого звертатися за допомогою, якщо праска зламалася. Женька з Вадимом поки не розписуються, мабуть бояться обоє помилитися.
Але судячи з того, як Вадим відноситься до дітей, вже можна робити висновки, що сім’я, скоріше за все відбулася. Відбулася, завдяки випадку, яким іноді варто скористатися.
