fbpx
життєві історії
Після 15 років спільного життя моя дружина побажала, щоб я запросив іншу жінку на обід і в кіно. Вона сказала мені: «Я люблю тебе, але знаю, що й інша жінка любить тебе, і хотіла б з тобою провести час»

Після 15 років спільного життя моя дружина побажала, щоб я запросив іншу жінку на обід і в кіно.

Вона сказала мені: «Я люблю тебе, але знаю, що й інша жінка любить тебе, і хотіла б з тобою провести час».

Інша жінка, якій моя дружина просила приділити увагу, була моєю мамою. Вона була вдовою вже 19 років.

Але оскільки моя робота і троє дітей вимагали від мене всіх моїх сил, я міг відвідувати маму тільки зрідка.

Того вечора я подзвонив їй, щоб запросити її на вечерю і в кіно.

– Що трапилося? В тебе все добре? – відразу запитала вона.

Моя мама – з тих жінок, які відразу налаштовуються на погані новини, якщо телефон дзвонить пізно.

– Я подумав, що тобі приємно буде провести зі мною час, – відповів я.

Вона задумалася на секунду, потім сказала:

– Я дуже хочу цього.

У п’ятницю після роботи я їхав за нею в передмістя і злегка нервував. Коли моя машина пригальмувала біля її будинку, я побачив маму, яка стоїть в дверях, і зауважив, що вона, схоже, теж трохи хвилювалася.

Вона стояла в дверях будинку, накинувши пальто на плечі. Її волосся було закручене в локони, і вона була в сукні, яку вона купила на святкування останньої річниці свого весілля.

– Я сказала своїм друзям, що мій син сьогодні проведе зі мною вечір в ресторані, і вони залишилися під глибоким враженням, – сказала вона, сідаючи в машину.

Ми поїхали в ресторан. Хоча і не в розкішний, але дуже красивий і затишний. Моя мама взяла мене під руку і йшла так, немов вона була першою леді.

Коли ми сіли за столик, мені довелося самому читати їй меню. Очі матері тепер могли розрізняти тільки великий шрифт.

Дочитавши до середини, я підняв очі і побачив, що мама моя сиділа, дивлячись на мене, і ностальгічна посмішка грала на її губах.

– Раніше, коли ти був маленький, все меню читала я, – сказала вона.

– Значить, настав час, коли потрібно платити послугою за послугу, – відповів я.

За вечерею у нас вийшла дуже хороша розмова. Начебто нічого особливого. Ми просто ділилися останніми подіями в нашому житті. Але ми так захопилися, що запізнилися в кіно.

Коли я привіз її додому, вона сказала: «Я ще раз поїду з тобою в ресторан. Тільки тепер я запрошую тебе».

Я погодився.

– Як пройшов ваш вечір? – запитала мене дружина, коли я повернувся додому.

– Дуже добре. Набагато краще, ніж я собі уявляв, – відповів я.

Кілька днів по тому моєї мами не стало. Це сталося так раптово, що у мене не було жодного шансу щось для неї зробити.

А ще кілька днів по тому я отримав конверт з квитанцією про оплату з того ресторану, в якому ми з мамою вечеряли. До квитанції додавалася записка:

«Я оплатила рахунок за нашу другий вечерю заздалегідь. Правда, я не впевнена, що зможу повечеряти з тобою. Але, тим не менше, я заплатила за двох осіб. За тебе і за твою дружину. Навряд чи я колись зможу пояснити тобі, що для мене означала та вечеря на двох, на яку ти мене запросив. Мій синочку, я так люблю тебе!»

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page