iBilingua

Дуже мені образливо за свого старшого онука.

Мій син розлучився коли Олежику було сім років. Він платив аліменти і раз в тиждень, так точно, з сином зустрічався.
Також він забирав його на канікули, разом святкували день народження, іменини, свята.

Я раділа, що син не забуває свого сина. Також вони часто приїжджали і до нас з дідом. Ми живемо в селі, тому йому цікаво було ганяти на стадіоні в м’яча з сусідськими хлопчиками.

Але два роки тому наш син Денис вдруге одружився. І якщо Анна, перша невістка, мені подобалася, то ця так собі. З першого погляду було зрозуміло, що вона пихата, груба і думає тільки за себе.

Оскільки Денис подарував спільно нажиту квартиру колишній дружині і сину, то жив він на орендованій, і збирав на перший внесок іпотеки.

Галина, наша нова невістка, з першого дня дуже злилася, коли Денис їхав на зустріч з сином. Про те, щоб привести дитину в спільну квартиру й мови не було. Галя про це з ним переговорила з першого дня, як вони разом почали жити.

Мене це сильно дивувало, оскільки Денис дуже прислухався до дружини. Якщо Галя сказала, щоб той не йшов зустрічатися з Олегом, той щось придумував, і відміняв зустріч. А причиною могло бути: погане самопочуття Галі, чи треба було допомогти їй вареники наліпити. Словом, будь-що, аби не йшов з дому.

І ось за деякий час його зустрічі з сином звелись нанівець.

Річ в тім, що нова наша невістка на даний час при надії. Коли я недавно з нею зустрічалася, то сказала, що так не гарно, що вона навпаки повинна підштовхувати Дениса до сина, а не відштовхувати.

Тоді Галя мені сказала не лізти в їх сім’ю, що вони самі розберуться.

Ну але як не лізти? Мені шкода дитину. Олежик же не винен, що батьки розлучилися…

А ще був три місяці тому такий прикрий випадок, я просто не можу тут про нього промовчати.

В Олежика був день народження. Я підказала сину, що онук збирає на смартфон. Щоб дав не менше двох тисяч. Я з чоловіком також подарувала онуку гарну суму в конверті.

Денис мене порадував, і сказав, що отримав якусь надбавку, і дасть не дві тисячі сину, а цілих п’ять.

І ось вже за пару днів після святкування я подзвонила онуку. Якось слово за словом, я почала питати, чи хватило йому всіх подарованих грошей на омріяну покупку. А потім кажу: тато ж тобі п’ять тисяч дав.

А він такий здивований каже: які п’ять тисяч? В конверті лише тисячу гривень лежало. До того ж конверт був підписаний, і ніякої помилки бути не може.

Я в тих нервах викликала сина до себе. Не хотіла це по телефону виясняти. І що ви думаєте відбулося? Галя як почула, що Денис планує сину дарувати такі гроші, закотила грандіозну бурю.

Читайте також: Коли не стало дочки, я почала судитися зі своїм зятем. Я думала, що зроблю йому послугу, взявши на виховання свого єдиного онука. Дмитрик був дуже схожий на Лілю, і це давало мені сили продовжувати жити. Позов я програла. Зараз Дмитрику п’ятнадцять. Батько відвіз його далеко від мене. Мабуть, я на таке ставлення заслужила. Я б все віддала, лиш би повернути час назад

Бо вона, бачте, при надії, і їй самій гроші треба. Ось мій син і вклав в конверт ту нещасну тисячку. Як на мене, це позорище.

Потім Галя мені сказала, що треба вже Денису про Олега забувати, і налаштовуватися на те, що в нього буде від неї син.

О ні, сказала я невістці, я такого не дозволю.

Бач що придумала…

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua