fbpx

Після першої невдалої спроби заміжжя я підсвідомо уникала відносин. Всі претенденти не підходили на роль чоловіка. Не хотілося в свої тридцять приходити додому і бачити на дивані обрезкле тіло з келихом пінного чоловічого щастя. У мене були ні до чого не зобов’язуючі романи, з одруженими і розлученими

Після першої невдалої спроби заміжжя я підсвідомо уникала відносин. Всі претенденти не підходили на роль чоловіка. Не хотілося в свої тридцять приходити додому і бачити на дивані обрезкле тіло з келихом пінного чоловічого щастя.

У мене були ні до чого не зобов’язуючі романи, з одруженими і розлученими. Я постійно ловила на собі захоплені погляди, але ніхто не чіпав моє серце.

У тридцять п’ять я задумалася серйозно про дитину, стала озиратися на щасливих матусь з колясками і тихо заздрити.

У мене було два варіанти: або йти на штучне ЕКО, або шукати когось більш реального. Адже я розуміла, що діти беруть не тільки зовнішність, а й характер, звички від батьків. Не сказу, що я відразу стала шукати кандидата, але придивлялася до знайомих чоловіків.

Через тиждень по роботі треба було зустрітися з новими партнерами, я повинна була блищати. Адже іноді красива жінка може укладати договори на більш вигідних умовах, ніж планувалося раніше. Цього разу я виявилася єдиною жінкою на зустрічі, все пройшло якнайкраще, і для закріплення домовленостей ми вирушили до ресторану.

Весь вечір з мене не зводив погляду молодий чоловік, залицявся, підливав вино, в кінці вечора запропонував підвезти.

Майнула думка: а чому ні, красивий, галантний і дуже ввічливий. Він міг стати батьком для моєї майбутньої дитини. Напевно, свою справу зробили вино і настрій, я просто набрехала, що п’ю таблетки, і все безпечно.

Вранці не знала, куди подіти очі від сорому і швидко випроводила гостя.

Почалися звичайні будні. Одне радувало, що за новою програмою через три місяці мало приїхати тільки три людини, серед них Роман не значився, адже мені досі було соромно за свою поведінку.

І таки сталося те, до чого я так прагнула. Я чекала дитину. На роботі тільки начальник був у курсі, що я скоро я піду в декрет, для вух інших така інформація не призначалася.

Весь час очікування дитинки мені вдавалося уникати різних ділових зустрічей, але на одну конференцію все ж довелося поїхати.

І на ній я ніс до носа зіткнулася з Романом, він мене холодно привітав з цією подію і швидко покинув аудиторію.

Через два дні на моєму столі красувався величезний букет зі словами: «Я добре вмію рахувати. Тепер не втечеш».

І справді не втекла, а закохалася по вуха в батька своєї дитини!

Ярик народився в справжній сім’ї, у нього найкращий тато, якого вибрав випадок. Я дивлюся на свого малюка, як він голосно сміється, як йому подобається гратися з татом, і в душі розквітає щастя і вдячність долі за все.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page