Після розлучення я сама виховую сина, зараз Данилу 13 років, а на момент розлучення було сім. А зараз я просто в розпачі, бо син сказав що йде жити до тата. Але найсумніше і найгірше – справжня причина, і я дуже хвилююся з цього приводу.

Із батьком син спілкується регулярно, Данилко ходить до них, проводить там свята, няньчиться з трирічним братом. А ще він обожнює молоду дружину мого колишнього чоловіка Настю. Коли він про неї говорить – очі сяють, хвалити її може годинами. А їй всього 28 років.

Вирішила якось поговорити з колишнім чоловіком про це, але той сказав, що я вигадую, просто у Данила зараз підлітковий період розпочався і йому з батьком цікавіше, більше є, про що поговорити, ніж з матір’ю.

Я не знаю добре цю Настю, ми розлучилися не через неї і я її ні в чому не звинувачую, але мені неприємно, що мій син житиме в їхній родині, якщо я на це погоджуся. Але Данило цього просто вимагає від мене, просить відпустити щодня!

Я намагалася пояснити синові, що це не зовсім нормально, що йому достатньо просто часто бувати у тата в гостях, але син став дратівливим, неслухняним, почав мені грубити. У нас із ним завжди були нормальні, навіть дружні стосунки, Даня ділився всім зі мною, я навіть подумати не могла, що він так зміниться.

До цього додалися ще й ігри на комп’ютері, урокам приділяється все менше часу, на мої зауваження син не дуже реагує. Дійшло до того, що я на нього підвищила голос, сказала, що забороняю йому сідати за комп’ютер, допоки не зробить уроки, але він не послухав, і в результаті я тимчасово заборонила користуватися комп’ютером.

Данило зі мною демонстративно не розмовляє, щоб зробити мені боляче. Син бачить, що мені важко, й сумно від такого його відношення, але продовжує ігнорувати мене та мої прохання і не перестає проситися жити до тата.

Коли приходить від них – просто не замовкає, розповідає, яка чудово Настя, молодіжна, спортом займається, фільми й музику любить ті самі, що й він, бокс і футбол дивиться й розуміється на них.

 Не знаю, що робити далі. Боюся, що якщо не відпущу сина жити до батька, то наші стосунки з Данею остаточно зіпсуються. А якщо відпущу – він все більше буде закохуватися в цю прекрасну Настю.

 Заміж я боюся входити, щоб у сина не було вітчима. Але, може, це якраз і вихід, у нього буде друг-чоловік в нашій родині і він не так рватиметься до батька? Але де гарантія, що вони з можливим вітчимом потоваришують?

Я в розпачі насправді й не знаю абсолютно, що робити, як вчинити правильно і головне – краще для самого Дані.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.