iBilingua

Якось так склалося в мене в житті…

Я і чоловік Любомир маємо тільки двох дітей Олега і молодшого сина Мар’яна.

Ми дуже любили один одного. Доволі в молодому в нас появився Олег.

Довго не починав ходити. Спочатку всі заспокоювали мене, мовляв хлопчики зазвичай і так пізніше починають ходити. Так ми чекали, чекали, а Олег все не йшов.

Коли ж почали бити на сполох було вже трохи запізно.

Багато дуже я зі сином намучалася. Їздили в різні центри, на масажі і ще купу всього робили.

Дякуючи тому всьому по трохи почав синочок ходити. Повільно, невпевнено, але тепер Олег може набагато краще йти, хоч і кульгає.

Після такого випадку я ще довгенько боялася мати дітей, але все таки чоловік почав наполягати і згодом появився ще один синок Мар’ян, молодший майже на 4 роки.

Звісно ми переживали чи буде ходити Мар’ян. Але він на щастя доволі швидко став на ноги.

Коли ж діти підростали я стала помічати, що старшенький став доволі закомплексованим хлопцем. Хоча я намагалася ніколи не ставитися до нього погано, або ж якось по особливому, я намагалася дати йому відчуття, що він такий як усі. Та схоже це не дуже допомогло.

Олег став закритим, відстороненим, він не хотів ходити на різні секції. Хоча я бачила, що синок починає заздрити своєму молодшому братові, який і на секцію з футболу ходив, і багато друзів мав, і самостійно займався спортом.

Я намагалася помирити своїх дітей, але згодом подумала, що це просто щось підліткове і пройде.

Мар’ян чудовим хлопцем виріс, красивим, мав хорошу фізичну підготовку тому не дивно, що на нього звертало уваги багато дівчат.

Читайте також: Минулими вихідними свекруха в гості заїхала. Дізнавшись, що її синок готує нам сніданки, зчинила таку “бурю”, що ледь до розлучення не дійшло. Вона “внушає” Василю, що я з нього шнурки в’яжу. На її думку, жінка має все робити сама, так як це робить вона все життя. Додому вона їхала, світившись від щастя. А я тиждень часу чоловіка до тями приводила. Воно мені треба?

Синок знайшов хорошу дівчину. З нею вони подорожували, веселилися, проводили багато часу разом, а згодом і одружилися.

В той час як мій Олег заліз в свій комп’ютер і світу Божого не бачить, бо майже не виходить на двір. З друзів має тільки віртуальних знайомих, а про дівчину я взагалі мовчу.

Бачу це і не можу спокійно дивитися. Як мій старший син руйнує своє життя. Він закрився у віртуальному світі і звідти не виходить. А я вже і невістку чекаю і внуків від нього хочу. О це випав мені синок…

Як думаєте, що робити? Як не дати сину зруйнувати собі життя?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!