fbpx
життєві історії
Після того, як Андрій сам, не порадившись зі мною, обрав для нашої принцеси ім’я, мене терзають сумніви. Тепер соромно навіть в парк біля нашого будинку виїхати коляскою, всі засміють. В нас містечко невелике, один про одного все знаємо. – Андріано, як ви з Андрієм малюка назвали?, – а мені що, казати правду, чи ухилятися від відповіді? Ось чесно, навіть не знаю, чи то в голові в мене ця проблема, чи дійсно воно вже не в тренді на даний час!

Після того, як Андрій сам, не порадившись зі мною, обрав для нашої принцеси ім’я, мене терзають сумніви. Тепер соромно навіть в парк біля нашого будинку виїхати коляскою, всі засміють. В нас містечко невелике, один про одного все знаємо. – Андріано, як ви з Андрієм малюка назвали?, – а мені що, казати правду, чи ухилятися від відповіді? Ось чесно, навіть не знаю, чи то в голові в мене ця проблема, чи дійсно воно вже не в тренді на даний час!

В серпні з’явилася на світ наша принцеса. Всі дев’ять місяців дались мені дуже важко, тому ми з Андрієм молилися про одне, щоб дитинка була здоровою. Про ім’я ми особливо й не думали, було не до того.

Поки няньчились зі старшим сином, помітили, що дуже поширено в наш час (особливо в нашому районі) ім’я Софія, яким імовірно ми і хотіли назвати дівчинку. Також один період життя думала, що якщо буде дочка, назву Даринка. Дуже вже мені подобалось це ім’я.

Словом, підбирала більше під прізвище та по батькові. У підсумку, до пологового будинку дійшли 2 варіанти – Марія і Софія. Хотіла почекати якийсь час і не поспішати називати ім’я всім близьким і на виписці з пологового будинку. Але Андрій сказав, мовляв, уже подав документи в самому пологовому будинку з ім’ям Софія, і тому і на виписці, і рідним сказали, що Софійка у нас.

Звісно, документів ніяких не було, це чоловік мене так квапив. І я його розумію. Але в цей раз для мене цей хід виявився не кращим варіантом.

Довгенько мене терзали сумніви, чи правильне ім’я, мені воно постійно різало слух і в ступор вганяло, коли її називали всілякими варіантами даного імені. Одним словом, хотіла поміняти на Марічку, тим більше, що Андрій спочатку до нього більше схилявся, і старший син у нас Міша. Але не могла зрозуміти, чи подобається мені така схожість. Машуня і Мішаня.

Та чоловік не захотів міняти наше перше рішення і ми отримали свідоцтво з ім’ям Софія. Потім захворіли, довго лікувалися, мабуть, урок мені, не мучитись від надуманих проблем.

Охрестили теж цим ім’ям. Зараз нам пішов другий місяць. Мене знову накриває. Читаю на форумах відгуки про дане ім’я, як воно всім набридло і розумію, що найкращим рішенням було назвати дочку Дариною, так як я колись і планувала (чоловік, до речі, пропонував його також), але тоді мені здавалося, це не підходящий варіант до Міші, а зараз мені подобається цей варіант.

Були б Даринка і Міша. Дарина більш рідкісне ім’я. Я сама росла з досить рідкісним ім’ям на той час і завжди була єдиною всюди, вважала за життя цей момент своєю перевагою. Зараз розумію, що відчуваю, що думки зайняті подібною плутаниною, але заспокоїтися і відпустити ситуацію поки не в силах. Мені здається, що дочка засудить наш вибір, адже вона буде однією із Софій.

Чесно кажучи, відійшовши від народження нашої дівчинки, я зрозуміла, що навіть боюся вийти на дитячий майданчик і почути запитання: як вашу дівчинку звати? До цього ми гуляли в приватному секторі.

Я розумію, що думати про це знову і знову – гріх. Та, на жаль, нічого зробити з собою не можу.

А щоб порадили в такій ситуації ви?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page