Після того, як не стало мого чоловіка, ми залишились жити з сином в його квартирі. Та не довго тривало наше щастя. Через два місяці після прощання, на порозі постала свекруха. Прийшла вона не з добрими намірами, і не одна, а з дочкою та сином. Я все прекрасно розуміла, оскільки свекруха вже телефонувала, і просила зібрати свої речі для переїзду.

Після нещастя, яке трапилася з моїм чоловіком, я дізналася, що з усієї його рідні, нормальна тільки його сестра. Саме завдяки допомозі Марини я тоді “встояла на ногах”, і ми з сином не залишилися на вулиці.

Мій чоловік виріс у багатодітній сім’ї, крім нього у батьків були ще молодший син та старша донька. У мене з рідні була лише одна бабуся, яка жила в селі.

Мої батьки вели не хороший спосіб життя, тому й відійшли на небеса дуже рано. Перед відходом вони переписали свою квартиру на якийсь благодійний фонд. Мені було дев’ятнадцять і мені не було де жити.

Я перевелася на заочне відділення та влаштувалася на роботу. Я вдячна коменданту гуртожитку, що вона тоді мене не вигнала.

Я влаштувалась у магазин касиром і там я познайомилася з хлопцем, який потім став моїм чоловіком.

Батьки чоловіка поставилися до одруження сина нейтрально, але, на відміну від них, його сестра була проти нашого шлюбу. Вона сказала, що я вміло обкрутила її брата.

Я за ці слова і незлюбила зовицю всім своїм серцем. У нас було скромне весілля. Зовиці на урочистості не було, що стало для мене найдорожчим подарунком того дня.

Ми жили у квартирі, яка дісталася чоловікові від бабусі. Ми з чоловіком працювали, сесію я тоді завалила, після чого мене відрахували з університету.

Після появи на світ сина жити нам стало важче. Свекруха, крім порад, нічим не допомагала. Коли до нас зазирала сестра чоловіка, вона мені показувала, як годувати, купати, сповивати і робити масаж синові.

Вона весь час називала мене безрукою і говорила, що з мене нікудишня мати. Незважаючи на те, що сестрі чоловіка було тридцять, у неї не було своїх дітей. Коли вона йшла, то я щоразу з нетерпінням на неї чекала.

Коли нашому синові виповнилося шість місяців із чоловіком трапилося лихо. Не буду описувати, що і як… Прощання минуло для мене, як у тумані, про все це у мене збереглися лише уривчасті спогади.

На дев’ятий день прийшла мати чоловіка і сказала, що я маю звільнити житло. Вона мені тоді сказала, що якщо я не заберусь по-доброму, то вона мені влаштує “солодке життя”.

У мене був тоді тільки один вихід – вирушити за чоловіком. Я не могла придумати жодного виходу з ситуації, а їхати до бабці в село, яка також частенько прикладалася до чарки мені не дуже хотілося.

Через два дні увечері заявилася мати чоловіка зі своїм сином. Слідом за ними прийшла і Марина.

Вона тоді спитала у матері, що тут відбувається. Я нічого не розуміла, а тільки збирала свої речі в сумки, а свекруха оком окидала квартиру.

Після того, як я пояснила зовиці, що виїжджаю з квартири, вона одразу ж закотила матері грандіозну “бурю”. Вона вигукувала на матір за те, що їй вистачило совісті виставити мене на вулицю з дитиною на руках. Після того, як мати викинула мої сумки на сходовий майданчик, зовиця вивела мене з квартири, а потім викликала таксі та відвезла до себе.

– Припиняй лити сльози, спочатку поживеш у мене, а далі буде видно. Ну, заспокойся ж ти, а то племінника налякаєш. – вона вже багато років жила від батьків окремо.

Ми і зараз із сином живемо на її повному забезпеченні: вона купує продукти і все необхідне для мене та малюка. Вона вдома буває дуже рідко, тому що вона постійно в роз’їздах. Марина пообіцяла, що нас утримуватиме поки я не вийду з декрету, а там буде видно.

З усієї сім’ї чоловіка Марина є однією єдиною людиною, з якою я спілкуюся. Сестра чоловіка після тої “бурі” з матір’ю також припинила спілкування, тому що після того, як вона зі мною вчинила, вона знати її не хоче.

Ще зовсім недавно я була про неї іншої думки, але саме вона простягла мені руку допомоги після того, як я потрапила в халепу. Зараз вона мені сказала, щоб я пройшла якесь навчання і здобула професію, яка дозволить мені працювати віддалено.

Так вийшло, що людина, яку я не любила – стала моїм рятівником.

Фото ілюстративне