Після цього злосчастного Дня народження свекра у мене тепер дуже напружені стосунки із чоловіком. Ніяк не можу знайти вихід.

Минулого тижня свекор мав 66 років. Я поцікавилася заздалегідь, чим допомогти свекрусі у приготуванні. Вона відповіла, що сама впорається. Я з дитиною планувала прийти до них додому після гуртка Міланки та допомогти накрити на стіл, це мало бути десь за годину до урочистостей.

Але, на жаль, ми з донечкою затрималися. Тут дзвонить чоловік і кричить на мене, чому я досі не на місці і тата не привітала. Я одразу ж дзвоню свекру, вітаю та вислуховую, що тільки я не привітала його. Свекруха каже, що чекала мого старшого сина, тобто онука ще до обіду. А хто ж знав про це?

Стіл уже був майже накритий. Мені було зовсім незручно і соромно, що ось так сталося, що не змогла допомогти. Наодинці я попросила у свекрухи вибачення. Мені вона сказала, що не гнівається і що вона сама впоралася.

Але чоловік досі на мене сердиться. Каже, що батьки йому висловлюють за цей випадок вже тиждень. І взагалі я неправильно дітей виховую, і господиня я не дуже.

У мого Олександра характер дуже складний, часто гнівається на мене, іноді під час конфліктів до розлучення доходить.

Я, звичайно, розумію, що погано вчинила. Прощення у нього попросила. Але не допомогло. Що мені ще зробити? Як бути? Як загладити провину перед свекрами й чоловіком?

Буду вдячна за кожну думку й пораду.

І ще я не зовсім зрозуміла. Якщо я збиралася прийти і особисто привітати людину, треба дзвонити ще? А як раніше телефонів не було – як ми жили без цих щохвилинних дзвінків і звітів? А у вас як?

Всім добра й щастя, дякую за увагу.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.