Після весілля спочатку все було чудово. Коли я народила доньку, почалося неймовірне: ну як це так – народилася дівчинка! Адже у них в родині самі хлопчики, у всіх сестер свекрухи і у неї самої теж сини. А тут я порушила чистоту роду!

Попри те, що дівчинці були не раді, дитину свекруха хотіла бачити кожні вихідні, і їй було байдуже, що дитині немає і місяця у них. Чоловік дивився нормально на те, що ми їхали до неї в гості на машині з місячною дитиною. Я погоджувалася до  якогось часу, бо намагалася заперечувати, він говорив, що у них це так прийнято. Дійшло до того, що всі вихідні щотижня ми проводили у свекрухи.

Згодом це початок мені набридати, а свекруха тим часом звикла і знахабніла. Варто було нам не приїхати до неї і зайнятися своїми справами, як вона влаштовувала нам театральне дійство. Вона все вимовляла своєму синові, ображалася на нього.

Свекруха завжди діяла за заздалегідь відпрацьованою роками схемою. Наприклад, якщо ми не приїжджаємо до неї в гості, навіть якщо ми не обіцяли приїхати, ми повинні були її у всіх деталях оповістити про те, чому ми не приїдемо і що ми будемо робити, а якщо просто не приїжджали, то вона дзвонила моєму чоловікові і співала, що він поганий, не приїхав, не подзвонив, а вона чекала. Кидала трубку і ображалася.

Потім вона не відповідає на дзвінки і всіляко тисне на нього психологічно своїм мовчанням. Далі вступає свекор, який дзвонить і починає говорити, щоб він помирився з матір’ю, що вона у нього одна, вона плаче, ночей не спить.

Чоловік мій, щоб не розпалювати конфлікт, їхав з нею на розмову, про що вони там розмовляли, не знаю, я з ним не їздила. Вони мирилися, але проходив місяць – і все повторювалося. І так 5 років поспіль. Поки ми з чоловіком не зрозуміли, що чим менше ми туди їздимо, тим краще.

Це тільки те, що стосується відносин її та сина.

Про мене вона говорила, що я хороша невістка, раз терплю її ось такий мінливий характер. Заперечувати я почала через через 4,5 років. Тепер я така-сяка невістка, а вона всіма силами намагається повернути собі сина і більше бачити внучку. Балує дитину кожні вихідні іграшками, дзвонить синові і продовжує свої вистави, якщо він не дай Бог не подзвонив їй раз у два дні, а він все це терпить.

Дочка пішла на заняття і це нас рятує від того, щоб їздити до свекрухи на вихідні, в суботу у неї заняття, і ми не їздимо принципово туди, тільки в неділю, чоловік сам так зробив, щоб менше його мати лізла в наші справи.

Вона, мабуть, це зрозуміла, і тепер усіма силами намагається нас розвести. Дзвонить і говорить йому про мене різну нісенітницю що я його не люблю, що не поважаю (видно вона думає, що це я йому не даю до неї часто їздити, хоча це його рішення). Потім почала говорити, що я його використовую і він мені не потрібен, тільки в чому я його використовую – не зрозуміло.

Квартира, в якій ми живемо, моя, куплена до шлюбу, все, що є в квартирі, теж куплено до шлюбу, крім подарованої нею пральної машинки. Заробляє чоловік середньо, а отримую трохи менше його. Тепер свекруха каже: «Дивися за нею, у неї мабуть хтось є, я їй не вірю». В очі вона мені нічого не говорить, але я бачу прекрасно її ставлення, вона стежить за кожним моїм кроком і потім всі свої спостереження говорить своєму синові.

Терпіти її я більше не можу, тому принципово не їжджу до неї, щоб менше було в чому дорікнути мене, кажу, що у мене робота, і я не можу.

Днями ми з чоловіком вирішили переїхати жити в інше місто, чоловік посилається на велику зарплату, але справжня причина поїхати подалі від мамочки. І я його в цьому рішенні ох як підтримую!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!