Після вторгнення до нас зі сходу переїхала сім’я, де п’ятеро дітей. Я не могла на це спокійно дивитися, оскільки діти були недоглянути, і вічно голодні. Не раз я їх кормила і уявляла, як добре було б мати і мені таких янголяток дома. Я б їх відмила, відкормила, і ми б зажили гарною і дружньою сім’єю. Але останнім “ляпом” стало те, що я дізналася. Ця горе мама, буде мати, ще одну дитину. Чому така несправедливість? Ми так з чоловіком мріємо про маля.
Як же так?
Ми з чоловіком любимо один одного, ще з самої школи разом. Ми пройшли разом і вогонь і воду.
Завжди підтримували. Коли ж одружилися, вирішили трохи пожити для себе. Та і хата ще будувалася, дитину б не було куди принести.
З часом односельчани іноді запитували: а коли діти? А потім до них підключилися родичі і теж почали питати, коли ж будуть діти і це повторювалося на кожному святі. І від щирого серця бажали, щоб тупіт маленьких ніжок пролунав в хаті.
Але ж не знали вони, що вже на той момент в нас було декілька спроб стати батьками.
В один момент ми наважилися на допомогу спеціалістів. Не вийшло перший раз, ні другий. І з третього разу теж нічого не вийшло.
Та попри це запитання знайомих про дитину не вщухали. Ох як би вони знали, як мені важко було чути запитання: а коли вже дитина?
Гірше мені стало тоді, коли я дізналася, що до нас у село переїхали біженці. Одна не благополучна сім’я, які вже мали п’ятьох дітей. І як на зло їх поселили в стару лікарю поруч мого дому.
Я часто чула їхній сміх, але ще частіше я чула, як просили вони їсти. Вони і до нас ходили прости їжі, я не могла їм відмовити.
Ті діти такі хороші, світлі, але завжди були брудні і недоглянуті. Їх би вимити, викупити і були б просто янголята. В голові крутилося питання, чого так? Невже їх мама не годує?
Вони казали, що їй нема до них діла. А ще вони розказували, що за версією мами вони їй все життя зіпсували.
Мене всю стискало, коли я це чула.
Ну як, як? Як такі діти можуть комусь зіпсувати життя? Вони ж такі світлі, от побачили б ви їх. Словами не описати. І навіть те, що я зараз пишу, що вони дуже добрі, не передасть на скільки вони є такі.
Але останнім “ляпом” стало те, що я дізналася. Власне, ця горе мама, буде мати… ще одну дитину.
І тут я впала у відчай… Ну як так, люди добрі? Де справедливість?
Чому, коли ти хочеш понад все на світі мати дітей, їх дають тій, кому вони зовсім не потрібні?
Як, скажіть мені будь ласка, вона може так ставитися до них? І що робити мені, адже дивитися на це спокійно не можу…
Автор – Настя Г.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!