З Олегом ми були в шлюбі майже десять років. Весь цей час ми намагалися стати батьками. Де ми тільки не були, і що не робили. В кінці кінців причину знайшли у мене. Це вже було легше – з’явилась хоч якась надія.
Довгі роки лікування таки дали свої результати. І це, я вам скажу, в такий момент, що я навіть не чекала. Ми з Олегом стали часто лаялися. Бувало навіть таке, що він не приходив ночувати, списуючи все на те, що на роботі затримався, а потім не було чим доїхати.
Ми, як посварились, так швидко і помирились- діло молоде.
І ось, рік тому я дізналася, що лелека таки завітав до нашої хати! Моєму щастю не було меж! Олег теж зрадів (так мені здалося). Весь термін він оточував мене любов’ю і турботою. Я вже подумала, що ось він – рецепт щастя нашої сім’ї, ось чого нам не вистачало.
Я думала, що після народження сина все зміниться в наших з чоловіком стосунках. Змінилося, але не в ту сторону.
Народила я вчасно, все було добре. На 4 добу нас з сином виписали. Нас зустрічали наші рідні і близькі. Олег гордо тримав букет червоних троянд, а потім і згорточок нашого щастя з голубим бантиком.
Вдома мене чекали повітряні кульки, подарунки, гості трохи посиділи і розійшлися. Вечір, я збираюся укладати сина спати. Підходить чоловік і каже: — Ну все, а тепер і мені пора. Я не зрозуміла, куди, навіщо, на вулиці ніч уже. Думала, можливо вода закінчилася.
– Ну йди.
Він дістав велику дорожню сумку з антерсолі і пару пакетів. Я здивувалася, запитала, куди він з речами.
– Розумієш, я вже давно повинен був тобі сказати, але все відкладав, так як тобі не можна було хвилюватися, щоб дитинка здоровою народилася. Я покохав іншу жінку. Я тільки наважився тобі про це сказати, як ти повідомила новину, що носиш під серцем дитя. Я ж не міг розлучитись з тобою в такий важливий час. А тепер, коли ти з малюком вже дома, я можу зі спокійною душею йти до Галини. Я її люблю, і навіть не пробуй помішати нашому щастю.
Коли Олег йшов, я не зронила і сльозинки, а вже вночі, коли Дмитрик заснув, я дала волю своїм почуттям. Зранку я надіялась, що це всього-на-всього сон, але, на жаль, ні.
До тями мене привів плач Дмитрика. Олег дійсно від нас пішов, це був не жарт. Через тиждень він прийшов, ми обговорили процес розлучення і розділу майна, спілкування з сином і аліменти. Я до останнього сподівалася, що це розіграш. Але ні.
Утримувати я його не стала. Він уже давно все вирішив, якщо його не втримав Дмитрик, то про що говорити мені.
Ось уже пішов сьомий місяць нашому синочку. Олег приходить пару раз в тиждень, платить аліменти, купує все, що потрібно синові. Я дізналася про його нову пасію, виявилося, що вони з Галиною вже 3 роки. Три роки брехні і обману.
Коли я пожалілаcя свекрусі, то та сказала, що я сама винна, бо сім’я без дитини – не сім’я. Треба було швидше рухатися…
Але як? Хіба є така чарівна таблетка?
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
