В мене дитинство далеко не найкраще видалося. Жила без матері. Батько хоч і намагався, але не міг дати тої ласки, яку б дала мати.
Мене завжди дивувало, коли діти так вередували, хотіли якихось іграшок, в той час як я хотіла, аби поруч була мама.
Але історія зараз трішки про інше.
З Мар’яном я познайомилася випадково. Так вийшло, ще й з матір’ю його побачитися. Ліда Семенівна дуже мені сподобалась. Від неї віяло якимось теплом.
Можливо мені не стільки Мар’ян сподобався, як його мама. А коли ми стали на рушничок щастя, зрозуміло, що я пішла в невістки.
Я полюбила Ліду Семенівну, а вона ставилася до мене, як до рідної. Не зрозуміло лише мені було, чому це Мар’ян так до неї погано ставиться.
Із ставлення Мар’яна до Ліди Семенівни складалося враження, ніби свекруха моєму чоловікові все життя зіпсувала.
Мар’ян часто до неї огризався і я не розуміла за що. Хоча Ліда Семенівна і сама виглядала, ніби була винною перед сином. Ніхто мені нічого не хотів пояснити. Чоловік лише казав, що це все ще здавна триває і моєї вини в тому нема.
Таке ставлення від чоловіка до свекрухи було весь час, як я там була. Нічого навіть не змінилося, коли я повідомила, що ношу під серцем дитя. Звісно, Мар’ян і Ліда Семенівна до мене дуже добре ставилися, але між собою були, як кіт з собакою.
Народився синок. Чоловік став більше працювати, а свекруха дуже допомагала. Маленький Микола дуже швидко ріс, так ось-ось вже і рік скоро буде.
Я навіть вирішила зробити маленьке свято для сина. Хоч і Микола цього б не пам’ятав, я подумала, що свято буде корисне всім.
В якийсь момент я навіть подумала, що це свято могло б навіть помирити свекруху і чоловіка. Та і для нас з Мар’яном хоч б день святкування був би корисним.
Чоловік не дуже захотів цього свята, але все-таки пішов мені на поступки.
Це була неділя. Мали прийти ще й близькі друзі. Я все готувала, свекруха дуже сильно допомагала. Ліда Семенівна взяла на себе і малого, і навіть з приготуванням допомагала.
Свято почалося, але пішло трішки на перекіс. Спочатку гості трішки запізнилися, а потім Мар’яну хтось подзвонив і він мав обов’язково поїхати. Я просила, щоб чоловік залишився, але це не допомогло.
Я образилася на Мар’яна. Але час минув і трохи призабулося. Вже майже все налагодилося, аж тут занедужала Ліда Семенівна. Все було дуже серйозно.
Я дуже піклувалася за свекрухою.
Неочікувано після звістки про недугу Ліди Семенівни, мій чоловік запропонував віддати її в будинок пристарілих. Я була обурена. І тут Мар’ян вирішив просто піти з дому.
Спочатку я подумала це тому, що я не хотіла таке робити зі свекрухою. Аж тут раптом подзвонив телефон до Мар’яна, і з нього заговорив жіночий голос. Я зрозуміла, що насправді причина зібрати свої речі – інша жінка.
Я відпустила чоловіка. Але коли залишилася сама то зрозуміла, що це не варіант. Адже все-таки ми маємо спільну дитину, а я живу в його квартирі. І ось я не знаю, що робити? Якщо Мар’ян попроситься назад? Пробачити його чи ні?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!