Пів року тому двоюрідна сестра попросила у мене в борг чималеньку суму – 50 000 гривень. Сказала, що вони відбудовують квартиру в Ірпені, не витягують, бо працює один її чоловік Женя, а вона в декреті з дитинкою.
Як можна було не дати? Адже у нас трохи краще фінансове становище. Ми з Назаром обоє працюємо, живемо в Білій Церкві.
Отже, дали ми Богдані ці гроші під чесне слово, адже сума не супер велика, але і не маленька. Сестра говорила, що віддасть до Нового року.
І ось час повернення боргу наближається, назар мене просить, аби я нагадувала сестрі про гроші частіше, адже і нам самим вони зайві не будуть. Справа в тому, що брат чоловіка на фронті, і Назар збирає для його підрозділу на авто.
І ось я вчора вирішила делікатно написати Богдані, зайшла на її сторінку в соцмережі. І до свого великого подиву побачила, що сестра живе, не відмовляючи собі в задоволеннях.
У неї в галереї – свіжесенькі світлини з дорогого ресторану, де багато народу – її друзів. Це вони святкували її 30 день народження кілька тижнів тому. Ще фото з салону краси і нових покупок – косметики, дорогої постільної, дитячих брендових речей.
Картина, коротше кажучи, вимальовується така: людина явно себе балує, ні вв чому собі й своїй родині не відмовляє.
Знаєте, я ще розумію таке: буває, що людина не віддає гроші, але й сама ледве виживає, а якщо ось так: смачно і сито, ще й друзів у ресторані збирає в такий час – це мені не зрозуміти.
Я чоловіку поки нічого не сказала, навіть не знаю, як йому це подати. І Богдані не написала. Роздумую, як вчинити і прошу поради. Яка була б ваша реакція? Забути і не згадувати? Чи оце напередодні свят влаштували конфлікт?
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Фото спеціально для ibilingua.com.
