Довгий час я жила тим, що у мого чоловіка немає причин для походеньок наліво. Але потім я дізналася, що він одного разу оступився. А що найгірше, з жінкою, яка має найгіршу репутацію в нашому селі…
Мені доводиться добре думати, щоб сказати гідно те, що я думаю про свого Антона, якому в вересні виповнилося сорок років. Ми разом прожили в мирі і злагоді п’ятнадцять років.
Я знала, що Антон довго планував, як проведе свій сороковий день народження. Чогось він і чекав, а з іншого боку, боявся цього “середнього” віку.
Він давно говорив, що не хоче бачити в цей день рідню, а хоче просто посидіти в чоловічій компанії за “пінним”.
Він замовив кафе на і покликав друзів дитинства та юності. Це була суто чоловіча зустріч, тому я вважала за краще нічого не питати. Я можу чітко уявити, як вони веселяться і згадують про старі добрі часи в “пісочниці” чи щось інше.
Я вважала за краще зібрати дітей і ми поїхали до моїх батьків. Зрештою, це були не такі вже й погані вихідні. Мені сподобалось. І, як мені сказав Антон у неділю, коли я повернулася додому, в нього теж. Він пам’ятав небагато, але хіба це важливо?
Та в наступні дні Антон почав поводитися дещо дивно. Іноді він приносив мені квіти і робив комплімент за зачіску. Раніше Антон робив такі вчинки, коли йому щось від мене було потрібно.
Я не могла зрозуміти, чому він поводиться саме так. І коли після цих вчинків він нічого у мене не просив, я запідозрила неладне…
– Може в нього інша? Але це абсурд, – заспокоювала я сама себе.
Я думала про це кілька днів, але не хотіла питати Антона, тому що він, мабуть, нічого мені не сказав би. Зрештою це вирішилося само собою.
Якось я йшла з роботи і несла важкі сумки з покупками. По дорозі я зустріла Світлану, яка в нас в селі величається, як “гаряча” жіночка. Сама Світлана не заміжня, але від різних чоловіків має дві дитини. Проходячи повз мене, вона тихо сказала, що мій чоловік – “вогонь”!
У цей момент я мало не пустила на тротуар свої торби з продуктами. Я поклала сумки на лавочку, що була поблизу і випросталася.
Я вирішила не влаштовувати “цирк” посеред вулиці, тому ми тихо з нею переговорили. Мені б було соромно за свого Антона, якби хтось дізнався, що він сплутався з “такою” жінкою, яка в селі не має хорошої репутації, від слова зовсім.
Тепер я зрозуміла, з якої радості Антон купляє квіти і робить мені компліменти. Але я не розумію, як мій чоловік міг сплутатися саме з нею. Чому саме Світлана?
Коли Антон прийшов додому, я ввімкнула дітям телевізор і запросила його на кухню, закривши за нами двері.
Він навіть нічого не заперечував. Антон говорив, що все сталося швидко і він не знає як це пояснити.
Антон почав мене благати пробачити його.
– Більше таке не повториться! Благаю! Не руйнуй все, що між нами було! В нас діти. Це було якесь помутніння!…
І ось що мені робити? Я знаю, що цього б не трапилось, якби не “біленька”. Але якщо з іншого боку подумати, цьому немає виправдання.
Я дуже зла на Антона і не знаю, чи пробачу його колись.
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди