Та мої сини в такому віці і макарони вміли зварити, і яєшню посмажити, а той такий безпорадний. Я і котлет насмажила і підливу до картоплі зробила, а він таке не їсть. Прийшлося до магазину бігти за пельменями. Таку їжу – з радістю. Накупили ми також і солодощів. Багато там було, думали, трохи з’їсть, а решту додому завезе. Та де там, все змолотив, одні фантики по хаті валялися. Я мовчати не збираюся і все сину і невістці вискажу!
Я геть не можу змиритись з теперішнім вихованням молоді.
З чоловіком ми виховали двох синів. Наші хлопці були привчені з малечку до обов’язків і до роботи.
Чоловік зі свого боку навчив їх чоловічим справам, та так, що інколи вони в роботі перевершували навіть його.
Старший наш Михайло має свій автосервіс, автівки це його стихія, з дружиною вони виховують донечку Златку.
Наша внучечка справжня принцеса. Така ніжна і тендітна дівчинка, щоправда, бачимось ми з нею дуже рідко, лише на свята, оскільки батьки записали її на різні розвиваючі гуртки, які є і по суботам.
Молодший син одружився і живе у міській квартирі. В нього підростає синочок який цього року пішов у перший клас.
Син працює електриком на фірмі, а його дружина медсестрою у лікарні.
На ці вихідні син мені привіз внука Артема, адже в нього і в дружини збіглося чергування на роботі. Залишити Артема було ні на кого, а ми з дідом завжди раді.
Я, звісно, знала, що мій внук активний хлопчина, но не уявляла наскільки. За три години він розніс мені хату. Все йому цікаво, все бере і нічого не ставить на місце.
На мої зауваження не звертає уваги зовсім, а ще навпаки бере все криками і плачем.
Книжку читати він не буде. Дала олівці – він малювати не хоче. Знайшов в діда молоток і цвяхів в колоду понабивав. Але то вже чоловік злосний ходив.
А в їжі, котлети не любить, підливу не буде. Бульбочка пюре йому не сподобалась бо там цибуля. Я вже й не знала чим внука нагодувати маю.
Пішла в магазин купила пельменів, то він залюбки. А солодощі – без них ніяк. Ми з чоловіком накупили йому багато, щоб він собі додому взяв, думаємо буде мати на тиждень до школи брати. А він за двадцять хвилин всі з’їв, одні папірці і залишились.
Та де то таке видано, щоб дитина в такому віці і така пуста була.
Та мої сини в такий час вже самостійні були, могли собі і їжу розігріти і бутерброд зробити. А внук мій навіть ліжко не знає як застелити.
Всі ці вихідні я нічого по господарству не змогла зробити, адже боялась внука на одинці залишити, щоб той чогось не вчудив.
Та вже не знаю, як маю дітям натякнути, що вони погано виховують свого сина. Він хлопчисько і йому потрібна дисципліна. Та й в такому віці він вже має знати певні моменти в поведінці.
Та переживаю, що можуть образитись на мене діти. Так, як мені бути в цій ситуації? Хто як не я їм підкаже краще.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди