Я думала, що у мене є все – двоє прекрасних дітей, турботливий люблячий чоловік. Наш шлюб тривав майже 10 років. Життя змінилося, коли в останній рік все стало валитися, наші сварки ставали все сильнішими.
Звичайно ми і до цього бувало не ладили, але завжди знаходили компроміси і швидко мирилися.
За весь час нашого спільного життя було багато прекрасних моментів, які приємно згадувати. Шкода, що всього хорошого рано чи пізно приходить кінець.
У момент, коли наше взаєморозуміння практично зійшло нанівець, я спробувала поговорити з чоловіком на тему що відбувається. У чому причина такого ставлення до мене.
Зрозумілої відповіді відразу він не дав. Через тільки місяць моїх допитувань він все-таки зміг зізнатися, що давно вже збирається піти з сім’ї.
Причиною тому, думаю самі здогадуєтеся яка. Хоча, дивлячись в його очі я і так все прекрасно розуміла.
Я завжди його вважала мужнім, сміливим і рішучим людиною, але як справа дійшла до дійсно серйозних рішень, ці якості кудись поділися.
Не стала закочувати істерику, за останній рік, напевно, морально я вже встигла підготуватися до такого результату. Розлучилися мирно.
Дивлюся тепер на себе і не знаю, що далі… Моє тіло вже не виглядає так добре, у мене немає роботи (забезпечував чоловік), я навіть не знаю скільки і куди платити за квартиру.
Добре хоч залишилася на вулиці. Я повністю розбита, я нічого не вмію…
Фото ілюстративне з вільних джерел.
