Погано скаржитися на матір, але вже накипіло. Після розлучення ми з донькою повернулися жити до моєї мами.
На відміну від деяких щасливиць, чоловік не залишив мені житла, а виставив із дому ні з чим.
Власне квартира була його батька. Сам він теж нічого у своєму житті не заробив.
Але дала колишньому чоловікові спокій, його вже Бог провчив, тим що він не бачить свою дочку і втратив єдину нормальну жінку, тобто мене.
У моєї мами трикімнатна квартира, і я тож маю повне право на свої метри — держава видала їх і на мене.
Після нашого з донькою повернення ми в’їхали в мою колишню кімнату, яку мама за моєї відсутності здавала студенткам. Я зробила ремонт, купила меблі. Але самі розумієте, одна кімната для двох людей це дуже тісно.
У нас там стоїть шафа, стіл, комод та ліжко. Ліжко одне для нас із донькою. Для двох ліжок просто нема місця!
Мама моя мешкає у двох кімнатах. Вони прохідні – одна спальня та зал з балконом. У цих двох кімнатах у неї чотири шафи забиті старим одягом. Пропоную позбутися хоча б однієї шафи — ні в яку.
Останнім часом у мене з’явилася думка поговорити з мамою, щоби ми помінялися кімнатами. Вона може в’їхати в мою з ремонтом, а ми займемо її бабуся з двох кімнат.
Звичайно, всі меблі доведеться викидати та робити повний ремонт. Тому що під килимами на стінах твориться щось неймовірне.
Ось тільки не знаю, як мені це мамі запропонувати… Адже їй доведеться розлучитися зі своєю старістю…
Швидше за все я не поспішатиму з цим рішенням. Потрібно ще зібрати солідну суму на ремонт. Інакше у цих кімнатах жити неможливо!
Чи може я егоїстична дочка? І треба все залишити як їсти і сидіти з донькою в нашій одній кімнаті?
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.