– Платіжки в садку дали. За сам сад – 2500, ще за логопеда, танці та футбол – близько 4,5 тисяч. Справа в тому, що ми дитину нікуди не записували. По крайній мірі, я – точно. – Скаржиться жінка років 30. – Я у чоловіка питати – він все заперечує. А нам за квартиру платити, ми знімаємо.
Розбиратися стали – моя мама постаралася. Два дня вона онука в садок водила, ось і записала, щоб розвивався. «Ой, а що, вам не сказала?» – мама ще й здивувалася. Я її вилаяла за те, що лізе куди не просять. Але – мама адже, що з неї взяти?
Чоловікові кажу – вранці в садок підеш, скажи щоб скасували додаткові заняття, не потягнемо ми в садок 6 з гаком тисяч щомісяця віддавати. Чоловік погодився зі мною і пообіцяв поговорити в садку.
Але ці-то 4,5 тисячі треба заплатити. Стали думати – де грошей взяти? У нас все до дрібниць розписано, зайвих коштів немає, тим більше – такої великої суми.
Весь вечір переживала – що робити. А чоловік мамі своєї подзвонив, щоб грошей попросити в борг. А вона сказала, що не треба ніякі заняття скасовувати.
«Я вам буду гроші давати, заняття оплачувати», – пообіцяла вона.
Читайте також: -ТІЛЬКИ НЕ ЙДІТЬ НІКУДИ, — ГОВОРИЛА МАМА
Буквально через годину після розмови, чоловікові на карту гроші прийшли, з поміткою «на внука».
Майже рік свекруха за заняття платила. Спочатку мені не дуже комфортно було – що я за матір, раз сама платити не можу? Чесно – соромно було небагато.
А потім подумала – якщо вона виявила бажання брати участь в житті онука, так чому б і ні? А нині – останній рік в саду. Зайшла розмова про недільну школу. Ціну дізналися – ще 2 тисячі на місяць.
Я зателефонувала свекрусі і запропонувала – заняття у логопеда скасувати, а на ці гроші в недільну школу дитини записати. Їй-то яка різниця, за що платити? Тим більше, заняття з логопедом дали свої плоди – син цілком пристойно розмовляє.
Вона на мене накричала, що нічого не винна. І її бюджет радий, що від логопеда можна відмовитися і відтепер вона буде платити тільки за футбол і танці. При цьому, давати гроші на недільну школу вона відмовилася.
Я сходила в садок і відмовилася від усіх занять. Гроші, що свекруха дала на оплату танців і футболу, я витратила на оплату недільної школи. Всі задоволені. Та й підготовка до школи набагато важливіше, ніж якісь танцюльки. Шкода, що свекруха цього не розуміє.
У суботу дитина сходив на перше заняття. А в неділю вони з чоловіком поїхали до бабусі в гості. Я додому повернулася з манікюру – їх немає. Подзвонила, а там чоловік засмучений.
Сказав, що вже додому їдуть, і що у нього для мене є неприємні новини. Я відразу зрозуміла, що справа в недільній школі. Хоча я строго-настрого покарала дитині бабусі про школу нічого не говорити. Проговорився, напевно.
Так, я мала рацію: син проговорився. Він поділився з бабусею тим, що на танці і футбол більше не ходить, зате пішов в школу. Чоловік, приїхавши додому, сказав що ми повинні повернути його мамі гроші за останній місяць.
З урахуванням того, ця скнара на логопеда гроші не дала, близько 2,5 тисяч. А я 2 заплатила за школу, а на решту купила дитині в школу олівці, зошити, фарби і тому подібну нісенітницю.
Я їй подзвонила і обурилася – «Вам що, на рідного онука грошей шкода?». А вона заявила, що хто платить, той і вирішує, чим буде займатися дитина. І раз я її обдурила, то тепер оплата занять – не її розуму справа.
Хіба так робиться? Якщо свекруха перестане давати нам гроші на заняття, як ми будемо платити за недільну школу?
І адже загроз, що онука не побачить, не боїться. Каже, до суду дійде, якщо знадобиться. А найжахливіше, що чоловік свою матір підтримує. Кругом одні зрадники!
Поки платила за заняття – була хорошою бабусею. А варто було перестати спонсорувати онука – все, навіть спілкування з ним не варта.
