Сама я з села ан Полтавщині, вихована у строгості. Поважала батьків, слухалася й допомагала у всьому. Навіть заміж я вийшла не за того хлопця, котрого любила, а якого порадили мені тато й мама. І жодного разу не пошкодувала! Ми з чоловіком виїхали в обласний центр, купили квартиру, працювали й ростили сина й донечку.
Всі роки ми їздили в село до наших батьків, діток до них возили, допомагали з городами й господарством. Зараз нема вже ні чоловіка, ні його батьків, у мене лиш мама старенька в селі залишилася.
Син Артем виріс, вивчився, одружився. став батьком донечки.
Невістка Люба не подобалася мені одразу: така вже фіфа, манікюри, педикюри, косметологи, у гороскопи й таро якісь там вірить, свят релігійних не дотримується, до храму не ходить.
Але я трималася, в життя сина й невістки намагалася не втручатися. Ну який я їм порадник, та й чи послухаються? Дочка – інша справа – там мені завжди раді, віка до мене у всьому дослухається, чоловік у неї гарний.
Купили Артем і Люба прямо перед вторгненням квартиру в новобудові, виплатили кредит, але ремонт не встигли почати. Син пішов боронити Україну, а невістка з дитиною в Португалію виїхала, там у неї сестра.
Поки синочок мій Артем вже більше року захищає Україну і робить за допомогою рідної сестри ремонт у новій квартирі, невістка з дитиною жили в Португалії. І ось ця Любка повернулася, в “квіточку” вся! Уявляєте? Робити їй нічого було! Плече, зап’ястя, литки обидві! Кругом якісь квіточки, ще й напив на ключиці!
Соромно комусь сказати, що це дружина мого сина і мати онучки. Ще й одяг такий носить, аби все видко було! Тьху, одним словом.
І ось я вирішила – настав час втрутитися й сказати свої слово. Така невістка й дружина нам точно не потрібна! Я поговорю з сином, він має наступного тижні у відпустку прийти.
Сподіваюся, Артем мене дослухається і при цьому залишиться гарним батьком своїй донечці. Дитина то не винувати, що в неї така мама!
Автор – Олена М.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.