Я вийшла заміж у 18 років. Валерці було на той момент 22 роки. Буквально через рік після весілля у нас народився син. Назвали Іванком.

Жили ми в мене. Квартира мені дісталася мені у спадок від бабусі.

Чоловік особливого інтересу до дитини не виявляв. Весь час посилався, що багато працює, щоб забезпечити сім’ю, а дитиною повинна займатися я сама, раз сиджу вдома.

Коли Вані виповнилося три роки, ми з чоловіком вирішили народити ще одну дитину. Валера дуже хотів доньку.

Цього разу, дитка і її очікування далися мені важче ніж перший раз.

Чоловік весь час пропадав на роботі. УЗД показало, що у нас буде дівчинка.

Лягла заздалегідь, сина відправила до своїх батьків, тому що чоловік не захотів залишатися з ним. Народила я міцну здорову доньку.

На другий день після народження Софійки до мене в лікарню прийшов товариш по службі чоловіка і як сніг на голову:

– Поки ви тут народжуєте, моя дружина «живе» з вашим чоловіком, у вашій же квартирі. Ці стосунки почалися, як тільки ви лягли на збереження.

Я була в такому осаді, що навіть не знайшла, що відповісти. Він не знає, що робити. Замість того, щоб піти і навчити розуму їх обох, він прийшов до мене порадитися.

У них із дружиною троє дітей і він не хоче руйнувати сім’ю, але більше так жити не може, бо його дружина знову при надії, а він лише два тижні, як повернувся із піврічного відрядження. Виходить, що його дружина народжує від мого чоловіка!

Після його слів, я буквально «сповзла по стінці», я не могла повірити, що мій чоловік міг так зробити. Усі фарби світу згасли, бажання жити теж. Я ж його любила, думала, що він до такого не дійде – довіряла.

Спочатку я хотіла зателефонувати Валері. Ні, спочатку, я хотіла увірватися і спіймати цю солодку парочку. Потім, навпаки, не могла навіть думати про свого чоловіка, а потім просто взяла себе в руки, бо ще молоко зникне.

Настав час виписки. Валера, з квітами, з променистою усмішкою та в оточенні наших батьків, приїхав забирати мене з донечкою. Я намагалася вдавати, що нічого не підозрюю, а вдома, насамперед провела ретельний обшук.

Звісно, ​​«сліди злочинів» виявилися відразу – чуже волосся, чужі гумки для волосся та кульмінація розслідування – нічна сорочка. Чужа.

Що робити? В нас двоє дітей. Ось як би ви вчинили на моєму місці?

Стала я уважніше спостерігати за чоловіком і зрозуміла, що він мені справді бреше. Вирішилася з ним поговорити, розповіла, що все знаю.

Валерка спочатку все заперечував, а потім зізнався, що покохав іншу, що вони чекають на дитину, а я йому все життя перековеркала, народжуючи йому непотрібних дітей.

Ое поворот, тобто, я ще й винна?!

Це був остаточний кінець – я виставила його з дому того ж вечора.

Але це ще не все!

Через рік після того, як я з ним розлучилася, мені зателефонувала дівчина і сказала, що вона 8 років тому народила від Валери дитину, але він доньку визнавати не захотіла. Оксана захотіла зі мною зустрітися. Не знаю навіщо, але я погодилася.

На зустрічі в найближчій кафешці вона розповіла мені, що їй не довго залишилося, не більше року. Надії на лікування немає.

Оксана сама залишилося сиротою півроку тому, і вона дуже переживає за долю своєї дочки. А оскільки мій колишній чоловік не захотів забрати доньку до себе, бо його нова пасія відмовилася від допомоги, то Оксана попросила мене взяти дівчинку до себе під опіку, тому що не хотіла, аби дитина потрапила до дитячого будинку.

Я просто не знала, що їй відповісти. Чужа жінка, чужа дитина, до якої я не маю жодного відношення. Але, дивлячись на цю нещасну дівчину, я просто не змогла їй відмовити.

Оксана та її дочка Мілана почали приходити до мене майже щодня, Мілана виявилася дуже цікавою дівчинкою. Відмінниця, дуже активна дитина, але водночас дуже розумна і не по роках розвинена.

Вона швидко порозумілася з моїми дітьми. Оксана почала часто пропадати лікарнями і Мілана стала жити в мене постійно. А за півроку Міланка залишилася без рідної мами, і її єдиною родиною тепер були ми.

Я не знаю, як Оксана зробила, так що б я стала офіційним опікуном Мілани, але через тиждень прийшов нотаріус і оголосив, що Оксана залишила все своє майно мені та дочці, а це квартира, машина та великий рахунок у банку.

В опіці мені повідомили, що я призначена опікуном Мілани, і що всі документи вже готові. Схоже, Оксана заплатила хорошу суму за дострокове оформлення документів.

З колишнім чоловіком я не спілкуюся, свекруха від моїх дітей відмовилася і з моменту розлучення жодного разу не зателефонувала та не поцікавилася, як у нас справи.

Нещодавно я дізналася, що колишній чоловік знову розлучився, він зробив тест ДНК і дізнався, що його дружина народила дитину не від нього.

І Валерка прийшов і спробував зі мною помиритись. Але я не погодилася, ви ж розумієте, що після всього, що сталося, коханню між нами місця не знайдеться.

У мене тепер троє чудових дітей, про долю яких я повинна дбати, тому в моєму житті немає місця таким зрадникам, як мій колишній чоловік.

Бог дає нам сили навіть у ці важкі часи, які настали зараз. І навіть сьогодні ящаслива мама, бо всі любимо одне одного і підтримуємо.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з відкритих джелел, Ibilingua.com.