fbpx

Поняття не маю, як вчинити з цією дитиною. Сестра чоловіка залишила нам свого сина на 2 тижні відпустки. Але минуло вже півроку, і я шість місяців граю роль матері для семирічної дитини!

Так вийшло, що я вже півроку граю роль матері для семирічної дитини. У мого чоловіка є старша сестра Марина. Вона по молодості вискочила аби за кого заміж. Розлучилася через кілька місяців, коли вже була при надії.

Народила вона малюка. Колишній чоловік аліменти їй не платить. Виховувала-забезпечувала Марина сина самостійно. І ось одного разу привезла малого до нас з проханням, щоб він пожив два тижні. Мовляв, вона тяжко працює, щоб забезпечувати себе і сина, а тут на роботі дали відпусткуі вона вирішила відпочити біля моря.

Ми з чоловіком поставилися з розумінням і погодилися приглянути за дитиною.

Ось тільки ці два тижні трохи затягнулися. У відпустці ця матуся познайомилася з якимось чоловіком, виявилося, що він з нашого міста. Тепер вона активно влаштовує особисте життя, а на сина просто не звертає уваги.

З одного боку, мені складно її судити. Вона ще молода дівчина, зрозуміло, що їй хочеться знайти чоловіка, заново побудувати сім’ю. Але з іншого боку, сім’я у неї вже є – це її син. А її нинішньому залицяльникові дитина взагалі не потрібна. У нього вже є дочка.

А хлопчик дуже сумує за мамою! Дивишся на Данилка, і просто душа плаче. Хлопчик постійно у нас запитує, коли ж прийде мама і забере його? Ви не подумайте, у нас з Данилком склалися чудові стосунки. Він дуже класний малий, ми подружилися. Але йому потрібна мама, рідна!

Є ще й матеріальна сторона питання. Не те що ми з чоловіком бідуємо, але утримання дитини в наші найближчі плани не входило. Марина спочатку привозила нам продукти або пересилала якісь гроші. Але це було буквально пару місяців. Зараз вона навіть не дзвонить поцікавитися, як там її син поживає і що їсть, у що вдягається. А утримуємо дитину ми з чоловіком.

Її кавалер виправдовується, що у нього в квартирі зараз ремонт і дитина не можна жити в таких умовах. А зі своєї знімною квартири сестра чоловіка вже з’їхала і живе у свого коханого. Мені здається, що ремонт – це звичайна відмазка. Просто її залицяльник не хоче брати на себе відповідальність за хлопчика і витрачатися на нього.

Родичі з боку чоловіка нічого такого в ситуації не бачать. Кажуть, чому б не поняньчитися з дитиною? У вас же своїх немає, ось і тренуйтеся.

Ось тільки нас вони не запитали, чи хочемо ми тренуватися. У будь-якому випадку, дитині найкраще з рідною матір’ю. Як на Марину вплинути, я не знаю. Якось я навіть сказала їй, що поскаржуся в органи опіки. Але її це не злякало. Вона розуміє, що я так насправді не зроблю. Якщо її позбавлять батьківських прав, дитині буде тільки гірше… Поняття не маю, як вчинити. А чоловік відпустив цю ситуацію на самоплин…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page