У моєї свекрухи двоє чудових сина. Різниця у віці у них 2 роки. Старший син – мій чоловік. Молодший теж не відстає – теж незабаром за старшим одружився.
Весілля у нас було приблизно в один і той же час, справили шикарно, відмінно погуляли!
Ми з дружиною другого брата чекали дітей, теж майже одночасно, як-то у нас майже все синхронно виходило.
Ну одне, що нас відрізняло з дружиною брата – вона сільська дівчина, а я з міста. Причому вона з села, що і батьки її чоловіка. Та й сам чоловік, власне.
Я міська, ну так вже склалося, все що стосується села – мені чуже. Причому, я не вважаю, що це моя вина, або взагалі вина. Така у нас сім’я, нічого не поробиш.
Заміський відпочинок для мене асоціюється хіба що зі словом «дача», там я можу відпочити, але нічого більше. Зате дружина молодшого, Таня, якщо все життя в селі, і народилася там, так природно вона, що називається, і «корову подоїть, і курчат нагодує, і город скопає, і урожай збере». Ну так це нормально, для тих хто з дитинства до цього привчений.
А свекруха моя, Марія Павлівна, при першій-ліпшій можливості вважає своїм обов’язком мене вколоти цим:
«А ось Таня корову допомогла вигнати і подоїла!»
«А ось Таня город нам допомагала орати і помідори садити!»
«А ось наша Таня всюди з чоловіком ходить, ні на крок не відстає!»
Загалом, постійно вона мені її протиставляє, завжди Таня хороша, а я «не зрозумій хто». А я переживаю, мені неприємно це порівняння не на мою користь, тим більше я вважаю себе нормальною дружиною, у мене теж завжди вдома і порядок, і приготовлено, і випрано.
Ну не вмію я гній коров’ячий прибирати і в землі колупатися, так що тепер – загнобити мене за це?
Не знаю навіть, може дарма нервую, може і не варто на це звертати увагу, ну нехай свекруха собі бурчить по ніс, а я по тихоньку все одно по-своєму буду робити і не буду зациклюватися на цьому.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
