У мого чоловіка Андрія є молодший на два роки брат Владислав. Йому все 36 років, але ще без родини. І ось Влад зустрів нарешті хорошу дівчину Юлю, на сім років за нього молодшу. Вона працює в столиці в магазині, а сама з села недалеко. Словом, швидко у низ все закрутилося, живуть вже півроку разом на орендованій квартирі. І ось вирішили одружуватися. Але не просто там розписатися, а все як годиться влаштувати. Юля теж заміжня не була, тому і вона, і її рідні хочуть, аби все за правилами і традиціями.
Днями Владислав запросив нас з чоловіком поїхати з ним на сватання – за всіма традиціями. Ми втрьох – я, чоловік і молодший син – поїхали з ним сватати Юлю до її батьків, старша дочка наша дома залишилася.
В селі на сватання зібралася вся рідня і знайомі родини Юлі. А це майже все село. Мені трохи дивно це все було спостерігати – конкурси, обряди якісь – наче минулий вік. Ну але то таке, людям подобається тай добре, я що – лише гість.
У саду батьки Юлі накрили два великі столи, за які вмістилися всі бажаючі, гостей десь чоловік 30 мабуть було. Це теж мене здивувало – невже на сватання потрібно всіх годувати, це ж не весілля. Ну але то таке, людям подобається, є гроші такі шикарні «поляни» односельцям накривати, тай добре, я що – лише гість.
Сидимо ми, їмо, і тут гості за столом по черзі піднімаються – тости за заручених, подарунки, конверти їм вручають… Тобто?.. Що це ще таке?
В дуже неприємну ситуацію потрапили ми з чоловіком, скажу я вам, адже ми без подарунка приїхали, це ж сватання лише, а не весілля! Нічого я не зрозуміла, якщо чесно, в цьому сватанні-репетиції весілля, нісенітниця якась. А якщо вони раптом передумають, розбіжаться? Що тоді? Як ділити гроші, подарунки? Чи все батькам нареченої лишається в такому випадку?.. Каламбур якийсь, одним словом.
Нам так було незручно сидіти за столом, коли всі вскакували. Всі на нас зиркали, чекали, коли ж підніметься брат нареченого з тостом і подарунками, а Андрій не піднявся. Встала я і побажала заручним бути твердими у прийнятому рішенні. Та й сіла. Потім ми швидко зібралися і поїхали додому, Влад в селі у Юлі залишився. Я навіть від торта відмовилася, який нам Юлина мама з собою хотіла дати.
Тепер чекаємо весілля, яке на вересень призначене. Не дуже мені на нього і йди хочеться, але прийдеться, я це розумію. Після такого чудного сватання навіть не уявляю, яке там у них «правильне традиційне» весілля.
Сміх та й годі.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
