fbpx
життєві історії
Пролунав дзвінок телефону, на екрані висвітлилося: Тамара. Розмову з дочкою мене не втішив. Вона привітала мене з виходом на пенсію і одразу спитала, коли я зможу почати сидіти з молодшою ​​онучкою, за приватний садок багато платити. А навіщо платити, якщо є безплатна бабуся на пенсії? Повідомивши, що внучку вони вже забрали з саду і завтра вранці мені привезуть, дочка поклала слухавку. За півгодини, приблизно з таким же проханням, зателефонував син

Останній рік до пенсії я допрацьовувала з нетерпінням. Скоріше б уже на відпочинок. Планів налаштувала: хоч раз за кордон з’їздити, на теплоході на пару тижнів у плавання піти та до подруги поїхати, 20 років не бачилися.

Настав довгоочікуваний день. Відстоявши чергу у пенсійному фонді, я здала пакет документів на призначення пенсії. Вийшовши з задушливого приміщення на вулицю, я на повні груди вдихнула запах свободи. Чи жарт, 35 років безперервного стажу. Дім, робота, діти.

Все скрізь встигнути, всіх нагодувати – обслужити. Благо, тітка квартиру мені залишила та від чоловіка трикімнатна залишилася.
Помешкання здавала, обох дітей в інституті на ці гроші вивчила. А зараз все можу своїм життям жити.

Можна сказати, що життя тільки починається. Неподалік тур агенство є, зайти треба, прицінитись. Та в паспортний стіл забігти, закордонний паспорт забрати. З цими думками я пішла у бік будинку.

Пролунав дзвінок телефону, на екрані висвітлилося: Тамара. Розмову з дочкою мене не втішив. Вона привітала мене з виходом на пенсію і одразу спитала, коли я зможу почати сидіти з молодшою ​​онучкою, за приватний садок багато платити.

А навіщо платити, якщо є безплатна бабуся на пенсії? Повідомивши, що внучку вони вже забрали з саду і завтра вранці мені привезуть, дочка поклала слухавку. За півгодини, приблизно з таким же проханням, зателефонував син.

Я сказала синові, щоб приїхав до мене завтра вранці, розгорнулася на 180 градусів і пішла до туристичної агенції. Діти з онуками примчали до 7 ранку. Побачивши в коридорі зібрану валізу, вони засипали мене запитаннями.

Рідні мої, я вас люблю, і онуків дуже люблю, але сидіти з ними не буду. Я вийшла на заслужений відпочинок. Я вас виростила, вивчила, дала кожному по квартирі. Ви з сім’ями щороку літаєте відпустками, а я море – тільки на вами привезених магнітиках і бачила.

Майте совість! Я купила квиток, завтра маю літак. Зрештою, я заслужила відпустку.

Діти образилися, сильно. Але в чому я не права? Коли вони одружилися та народжували дітей, мене не питали: ми дорослі, самі розберемося. От і нехай розбираються.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!