Пропрацювала я 30 років дільничним лікарем в маленькому містечку на Західній України, багато всяких історій можу розповісти таких, які запам’яталися на все життя. Ось одна з них.
Бабуся охайненька, чистенька, в хустині, в кофтині, 60-70-х років, в хатинці чистенько, бідненько.
Після обстеження, збору скарг і призначення лікування дістала з під скатертини 50 гривень і намагається мені сунути, довелося пояснити, що я непогано заробляю і грошей з людей не беру. І так повторювалося щоразу.
Одного разу до мене на прийом прийшла її сусідка, розговорилися, я запитала про бабулю, ось вона і повідала мені цікаву і жалісну історію кохання: “В молодості був у неї закоханий сусідський хлопець Павло, я вже не пам’ятаю, як розійшлися їхні шляхи, та тільки Павло одружився з іншою і Наталя вийшла за іншого, а потім він з сім’єю поїхав далеко і там прожив все життя і дружину поховав.
Повернувся Павло в рідні краї вже старим, оселився в родовому гнізді, а перше кохання не забув, та й все життя пам’ятав, як він сусідам розповідав. І Наталя на той час овдовіла, та й жила все там же, на тій же вулиці і в тому ж будинку.
Пішов Павло до неї, подивився на бідність, убогість, став грошима допомагати, називав ласкаво Наталочкою. Але який фінал? Щось зовсім погано зі здоров’ям стало у нього, сердечко прихопило, викликали сусіди швидку, повантажили дідуся на носилки, несуть, він покликав цю саму сусідку і сунув в руки гроші, щоб передала Наталочці на вугілля. З лікарні він уже не повернувся “…
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – mapio
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
